Стрижеус С. Досвід та проблеми включення дітей з особливими потребами

Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник/Ред. кол. Н.Софій (голова), І.Єрмаков (керівник авторського колективу і науковий редактор),та ін. - К.: Контекст, 2000. - 336 С.

Дитина-інвалід зі збереженим інтелектом по­требує повноцінного оточення для різнобічного розвитку та спілкування. Це поклало початок організації спеціальних установ для виховання і навчання цих дітей. У контексті програми "Крок за кроком", залучення дає дітям шанс приєдна­тися до "звичайної течії життя". Саме для роз­в'язання цієї проблеми і був створений на базі школи-дитячого садка "Паросток" центр вклю­чення дітей з проблемами розвитку та збереженим інтелектом у звичайні групи, класи.

У цій роботі ми визначили такі основні напрямки:

•  організація виховання та навчання дітей з особливими  потребами  у  звичайних  групах  та класах;

•  надання консультаційної допомоги батькам, які виховують дітей з особливими потребами;

•  залучення до співпраці батьків та членів родини дітей з обмеженими можливостями.

Однак слід мати на увазі, що залучення - це не просте включення дітей до списку звичайної групи. Необхідні певні попередні дії, щоб забезпе­чити дітям з проблемами розвитку можливість брати активну участь у всіх заняттях. Персонал школи-дитячого садка проводить консультації зі спеціалістами, батьками, щоб дізнатися про особли­вості дітей. Наприклад: як часто дитина вдома хо­дила на прогулянку? Що вона вміє? Над чим треба особливо попрацювати? Яка діяльність подобається більше ?

Саме такі зустрічі допомагають визначитися, якої саме допомоги ми потребуємо в роботі з та­кою дитиною.

Щоб досягти успіху потрібні колективні зусил­ля багатьох людей, учителів, вихователів, їхніх по­мічників, батьків, дітей, інших фахівців та праців­ників служб, які займаються обслуговуванням.

Залучення корисне і для дітей, які не мають розладів. Завдяки спільному навчанню вони вчать­ся сприймати як належне людей з індивідуальни­ми відмінностями та зручно почувати себе під час взаємодії з ними. Ставлення дітей до однолітків з розладами стає теплішим, бо вони мають можли­вість регулярно гратися разом.

Вони розуміють, що діти з особливими потре­бами, як і вони, можуть робити певні речі краще за інших.

Участь у щоденному житті класу (як бажаних членів колективу) допомагає дітям з розладами відчувати впевненість у собі та набувати нових умінь.

Олексій Ш., хворий на ДЦП .прийшов до нас у підготовчу групу в сім років. Вихователі дуже хвилювалися: в Олексія порушена координація рухів, він майже не ходив без підтримки дорослих і дуже часто падав. Але мама пояснила і заспокої­ла вихователів, що Олексій "уміє падати". Мама була частим гостем у групі, допомагала виховате­лям в обслуговуванні Олексія, надавала допомогу в роботі в центрах діяльності. До приходу Олек­сія в групу вихователі провели підготовчу роботу як з дітьми, так і з батьками здорових дітей. Спер­шу діти допомагали хлопцеві, коли він цього потребував, але гратися з ним стримувалися, бо­ялися зашкодити. Олексій не хотів сидіти і весь час намагався бігати, когось ухопити за руку, за одяг і не відпускати. Таким чином хлопчик нама­гався компенсувати втрачений час, обмеженість у спілкуванні з однолітками, набути нових умінь. Олексій комунікабельний, добрий, веселий у спіл­куванні, тому настороженість дітей швидко минула, вони звикли до нього, почали активно вклю­чати в ігри, йшли на контакт. Олексій брав участь у ранках, але трохи соромився і ніяковів перед публікою.

Тепер Олексій навчається у 2 класі. Процес на­вчання потребує великої індивідуальної роботи. Косоокість, порушення зору, спазмованість м'язів не дають можливості дитині виконувати завдання в тому ж темпі, що й однокласники. Тому вчитель Н.Чечельницька розробила таку індивідуальну програму, яка задовольняє потреби Олексія. Це бу­ла важка і довга співпраця дитини, вчителя, вихо­вателя і батьків, але вона вже дає свої результати.

Олексій пише і працює на уроці майже на од­ному рівні з усіма дітьми. Його інтелектуальний і розумовий розвиток дає можливість працювати з деяких предметів краще, ніж здорові діти: він най­краще в класі читає, добре вивчає англійську мову, йому легко дається математика.

Коли в Олексія брали інтерв'ю, він сказав, "що його мрія - стати дослідником планет". Хотілося б, щоб дитина досягла своєї мети. Зараз Олексій живе повноцінним життям з вірою в доброту, яку відчуває повсякчас.

Олександр К. прийшов до нас у молодшу гру­пу. У хлопчика недорозвинута ліва рука. З приходом Сашка в групу вихователь намагалася не акцентувати на цьому увагу, але маленькі діти, що бачать - про те й говорять, і це також не про­йшло повз їхню увагу. Тому вихователь заохочувала Сашка в усьому бути першим, не забувала підкреслити це дітям, тим самим давала можли­вість хлопчикові впевнитися, що він нічим не відрізняється від здорових ровесників.

Незважаючи на ваду, дитина любить працю­вати з конструктором, дрібним будівельним мате­ріалом, і вихователі планують роботу так, щоб це допомагало розвивати дрібні м'язи пальців і коор­динацію рухів руки.

Уся наша робота побудована на постійному контакті з батьками дитини з особливими потребами, щоб вони вдома продовжували навчання, розпочате нами у класі, групі.

Мама Яна П. - асистент вихователя у групі. Хлопчик прийшов до нас із діагнозом ДЦП, інте­лект у нормі, практично не ходить, тільки повзає на колінах.

Олексій Б., із вродженим недорозвитком лівої руки, відвідує наш заклад уже чотири роки.

Здоров'я, пізнавальний процес, соціальний та емоційний розвиток дитини тісно переплітаються, їх не можна відділити і розглядати окремо. Однак дітям зі спеціальними потребами медичний сектор традиційно надавав особливу увагу. Крім основних занять, інструктор фізвиховання прово­дить індивідуальну роботу, займається лікувальною фізкультурою.

Спілкування з батьками допомагає нам дібрати необхідні вправи з урахуванням специфіки захворювання.

Залучення дітей з особливими потребами до школи-дитячого садка допомагає також їхнім бать­кам. Вони почувають себе менш ізольованими, вчаться дивитися на своїх дітей реалістичніше.

Деякі діти з особливими потребами займа­ються за програмою повного дня. Інші проводять у групі лише частину дня, а решту часу пере­бувають удома або відвідують спеціальні заняття. Є в нас діти, для яких залучення до звичайної групи неможливе, їм потрібні інші особливі умо­ви. Тому створено групу денного перебування ді­тей з важкою формою ДЦП. Здорові діти - постійні гості в цій групі. Вони надають допо­магають в оформленні групи, у підготовці до свят, організовують вистави тощо. Діти з особливими потребами, які не можуть самостійно рухатися, також часто приходять у звичайні групи, гра­ються, читають ...

Залучення дітей з особливими потребами ко­рисне і для нас. Ми маємо шанс вплинути на все подальше життя такої дитини, надати можливість бути творцем власного життя.

версія для друку