Грицан М. Дошкільні заклади компенсуючого типу: їх сутність і специфіка

Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник/Ред. кол. Н.Софій (голова), І.Єрмаков (керівник авторського колективу і науковий редактор),та ін. - К.: Контекст, 2000. - 336 С.

Нарождення дитини - для родини час вели­кого хвилювання та радощів. І всіх батьків ціка­вить, чи все гаразд з малюком. Народження дити­ни з проблемами в розвитку - нещастя сім'ї, і по­відомлення батькам про її психічний чи фізичний розлад завжди справляє руйнівне враження. їх охоплює почуття безвихідності, невпевненості, а після періоду глибокого смутку та безнадії поста­ють питання: що робити?, як із цим впоратися?

За статистикою ЮНЕСКО (1997), зареєстро­вано 125 млн. дітей до 15 років, які мають особ­ливі потреби .

В Україні, ситуація, що склалася, теж викликає велику тривогу. Лише за останні роки загальна захворюваність зросла на 19,2 відсотка, зокрема на наркоманію - першопричину деградації особистості - у 2,5 рази. Серед хронічних неінфекційних захворювань домінують психоневрологічні (328,8 тисяч),хвороби нервової системи та органів чуття (1,3 млн.),унаслідок чого у 15-20 відсотків підлітків відбувається зниження соціальної і психічної адаптації.

Уже вступаючи до школи, близько 80 відсотків дітей мають ті чи інші відхилення у стані свого здоров'я, 10 відсотків - затримку психічного розвитку. Велика кількість дітей, що потерпіли внаслідок чорнобильської катастрофи, мають фі­зичні чи психічні проблеми розвитку. Спостері­гається зростання дитячої інвалідності.

Порівняно з іншими регіонами України, ситу­ація в Києві дещо краща. Проте аналітичні дані останніх років далеко не заспокійливі.

Як відомо, з кожним роком народжуваність ді­тей у місті зменшується. Так, якщо в 1993 р. вона становила 22853, то в 1997 р. - 19648 малят. А кількість дітей, які мають психофізичні проблеми розвитку, - збільшується. Якщо в 1993 р. було 7,2 відсотка дітей з розладами розвитку від загальної кількості новонароджених,™ в 2000 р. цей відсоток зріс до 11,9. Лише ті діти, які про­йшли через психолого-медико-педагогічну кон­сультацію і введені в комп'ютерний банк даних за період з 1993-1998 рр., становлять близько 13 тисяч. А скільки ще невиявлених дітей, які вихову­ються вдома чи відвідують загальноосвітні до­шкільні заклади? Тому питання раннього виявлення дітей з психічними та фізичними розлада­ми розвитку, науково обґрунтована діагностика та своєчасне надання корекційної та реабілітаційної допомоги   - надзвичайно важливі.

Упродовж багатьох років політика стосовно інвалідів постійно змінювалася: вона пройшла шлях від звичайного догляду за ними до отриман­ня такими людьми освіти, набуття спеціальності, їхньої соціальної реабілітації. Особливо важливу роль у цьому відіграє система спеціальної освіти та дошкільної, як першооснови.

Київ займає провідне місце в Україні щодо створення та забезпечення мережі дошкільних за­кладів компенсаційного типу для дітей з пробле­мами розвитку. Важливо відзначити, що ця мере­жа не лише зберігається, а й розширюється. Були відкриті групи для дітей із затримкою психічного розвитку в Ленінградському та Московському ра­йонах, групи для дітей з фонетико-фонематичними розладами мовлення в Ленінградському райо­ні; веде підготовчу роботу в цьому напрямку Мін­ський район. Чи є потреба розширювати мережу компенсаційних дошкільних закладів? На жаль, є. Останнім часом збільшується кількість дітей дошкільного віку з психоневрологічними захворюваннями, дітей хворих на цукровий діабет, із захворюваннями щитовидної залози, органів травлення, ендокринної системи.

В Україні діє 142 спеціальних дошкільних за­кладів, де отримують корекцію 11684 дитини. В Києві - 56 та 52 санаторних, дітей у них - близько 8 тисяч.

Дитина дошкільного віку, практично з будь-яким розладом розвитку, може отримати корекційну допомогу в дитячому садку.

Немає аналогів дитячому садку № 591 для ді­тей з порушенням опорно-рухового апарату, де вже упродовж багатьох років отримують допомо­гу діти-інваліди; нещодавно відкрилася школа-дитячий садок "Мрія" для таких дітей, але про неї вже знають батьки і просять направити туди малюків. Достатній досвід роботи є і в дитячому садку № 460 для дітей зі сколіозом.

З усього міста везуть малечу в дитячий до­шкільний заклад № 801 для дітей із затримкою психічного розвитку, де для них створені кращі умови, ніж у деяких сім'ях, а з 1 вересня 2000 р. прийняли таких діток і дошкільні заклади № 127 та № 439.

Для дітей з розладами слуху працюють дошкільні заклади №№ 485,582, а з 1991 р. у Старокиївському районі відкрито "СУВАГ-Центр", який працює за спеціальною системою професора Губерени. Особливістю цієї системи є те, що діти, які мають проблеми слуху інтегровані в колектив звичайних дітей дошкільного закладу № 67.

Майже в усіх районах створена мережа до­шкільних закладів для дітей з порушенням зору. У 36 дошкільних закладах міста надається ко­рекція дітям, які мають різні розлади мовлення.

До дошкільних закладів освіти компенсацій­ного типу належать і санаторні дошкільні закла­ди, яких у місті - 52.

Усього понад 8 тис. дітей виховується у спеці­альних дошкільних закладах. Це становить 1,2 відсотка від загальної кількості дітей, які відвідують дошкільні заклади міста.

Щоб досягти позитивних результатів у роботі, значна увага надається доборові кадрів, бо лише висококваліфіковані педагоги та чуйні люди можуть працювати з такими дітками.

Педагогічні працівники мають вищу дефекто­логічну освіту та вищу чи середню спеціальну ос­віту. Більшість завідувачів, поряд з педагогічною, мають і дефектологічну освіту. 322 дефектологи щодня надають корекційну та реабілітаційну допомогу дітям з фізичними та психічними проб­лемами в розвитку.

Розв'язано питання про перепідготовку логопедів та дефектологів спеціальних дошкільних за­кладів освіти на базі Київського міжрегіонального інституту вдосконалення вчителів імені Б.Грінченка, і вже з 1994 р. проводяться такі курси.

Педагогічні колективи дошкільних закладів компенсаційного типу проводять пошук нових не­традиційних підходів, орієнтирів у роботі з діть­ми, дбають про створення таких умов, за яких ді­ти з психічними та фізичними проблемами отри­мали б максимум знань, умінь, навичок.

На жаль, є багато питань, які потребують за­гального розв'язання. Це і дефіцит літератури корекційно-реабілітаційного спрямування, іграшок тощо. Не створено програми для роботи з дітьми, які мають затримку психічного розвитку.

Хворі діти потребують постійного медичного нагляду та контролю, і медичне обслуговування у дошкільних закладах компенсаційного типу - од­не з найважливіших. У багатьох його розв'язують на належному рівні. Для здійснення лікувально-оздоровчої, корекційно-відновлювальної роботи обладнано фізіотерапевтичні, офтальмологічні, про­цедурні, масажні кабінети. Відповідно до свого призначення, вони оснащені спеціальною апарату­рою, необхідним обладнанням та устаткуванням.

Найширша мережа дошкільних закладів ком­пенсаційного типу - це дошкільні заклади для дітей з вадами мовлення. Аналіз їх роботи свід­чить, що 90 відсотків дітей із цих садків після проведення корекційної роботи йдуть навчатися до загальноосвітніх шкіл.

Досить гостро стоїть проблема своєчасного ви­явлення хворих дітей, точної діагностики та пов­ного охоплення їх спеціальними дошкільними закладами. Ця проблема хвилює багатьох, і, насамперед, вона має хвилювати педагогів-дошкільників, оскільки вони часто стають першими, хто повинен звернути увагу на те, що з дитиною не все гаразд, і знайти слова, аби повідомити про це батькам.

Значна кількість дітей із проблемами розвит­ку виховуються в загальноосвітніх дошкільних закладах.

Які б добрі умови не були створені в них, та­ким дітям вони не підходять. Не дотримується належний охоронно-педагогічний режим, не забез­печується корекція вад розвитку, діти не спро­можні засвоїти складний програмний матеріал. Як наслідок - виникає ціла низка побічних роз­ладів (особливо у старшому дошкільному віці), пов'язаних з емоційно-вольовими порушеннями (втечі з дому, агресивність, захворювання тощо).

Тому педагогам дошкільних закладів бажано вчасно звертати увагу на дітей, які надмірно рухливі чи надмірно пасивні, мляві, примхливі, тих, які своєю поведінкою відрізняються від інших, які не бажають спілкуватися з дорослими та од­нолітками, які не спроможні засвоїти програмний матеріал, у яких низька пізнавальна активність. Необхідно намагатися привертати увагу батьків та радити звернутися по допомогу до психолого-медико-педагогічної консультації. На жаль, з кожним роком дедалі складніше проводити роботу з батьками, збільшилася кількість неблагополучних сімей, де не тільки батько, а й мати зло­вживають алкоголем, мають пристрасть до наркотиків. Здебільшого, це молоді сім'ї з дітьми дошкільного віку, які відвідують загальноосвітні дошкільні заклади. Діти в таких сім'ях у більшо­сті випадків мають певні розлади в розвитку. Зрозуміло, що з такими батьками складно працювати, важко їм довести, і треба докласти максимум зусиль для того, щоб переконати у необхідності перевести дитину до іншого дошкільного закладу. Але цю роботу проводити необхідно.

Не завжди в дошкільному закладі батьки мо­жуть отримати відповідну інформацію щодо до­шкільних закладів компенсаційного типу, які є в місті. Такі дошкільні заклади - це самостійна галузь лікувальної педагогіки зі своєю структу­рою, принципами і методами, зі своєю теоре­тичною основою.

Своєчасне, обов'язкове корекційне навчання і виховання, з урахуванням психофізичних та пі­знавальних можливостей кожної дитини, - запо­рука, що в майбутньому вони зможуть успішно реалізувати загальнолюдські права, стати корис­ними громадянами своєї держави.

версія для друку