Бєленька Г. На шляху до подолання раннього дитячого аутизму

Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник/Ред. кол. Н.Софій (голова), І.Єрмаков (керівник авторського колективу і науковий редактор),та ін. - К.: Контекст, 2000. - 336 С.

Світ природи ще півстоліття тому був близь­ким і зрозумілим дітям. Вони жили і діяли в ньо­му, бавилися і розвивалися. Нині процеси урба­нізації, технізації життя, погіршення екології, поя­ва великої кількості механічних іграшок при­звели до того, що діти дедалі більше віддаляються від природи.

Хоча ще в давнину люди знали, що природа заспокоює, виховує, лікує. Об'єкти та явища на­вколишньої природи, безперечно, приваблюють дітей. У першу чергу це сонце, вода? пісок, сніг, квіти, листя, плоди дерев, тваринний світ. Приблизно у віці півтора-двох років (за Л.Виготським) дитина робить для себе відкриття: всяка річ чи явище має своє ім'я (назву). Вона починає активно засвоювати назви оточуючих предметів і відтворювати їх у мові. Та в окремих випадках мовчить і не робить спроб повторити за дорос­лими назву предмета чи явища. Якщо мовленнєва пасивність супроводжується сплесками агресії, небажанням дитини контактувати з оточуючими, то слід замислитись над тим, чи не є ці прояви першими ознаками раннього дитячого аутизму.

Аутизм - крайня форма психологічного відчуження, яка виявляється у відході дитини від контактів з навколишньою дійсністю і заглиблен­ням у світ власних переживань. Причини аутизму можуть бути різними: спадкова схильність до шизофренії, її початкова стадія; органічна патологія мозку; вроджені розлади обміну речовин, по­рушення діяльності ендокринної системи, емо­ційна депривація - нестача теплих   стосунків з людьми, нехтування дитини близькими людьми. Психологи серед ознак раннього дитячого аутиз­му виділяють:

•   Мутизм - (відсутність мовлення). Аутичні діти виявляють свої бажання переважно жестом або криком. Голосові реакції рідкісні. Інколи діти можуть повторити за дорослим окремі склади, але для них вони позначають ціле слово: "Ди — йди", "Мо — молоко", "Ти — гуляти".

•     Поведінкові стереотипи: поведінка вичер­пується аутостимуляціями. Дитина протягом три­валого часу зачиняє і відчиняє дверцята шафи або іграшкового автомобіля, возить машинку вперед-назад і дивиться, як крутяться колеса, хитає го­ловою або трясе руками і спостерігає за їхнім відображенням у дзеркалі або на гладкій поліро­ваній поверхні.

•         Переважання поганого настрою з періодич­ними спалахами агресії.

•    Симбіотичний характер зв'язку з матір'ю. Дитина може гостро реагувати на тривалу відсут­ність матері, але не прагне її ласки, тактильних контактів, не шукає захисту в матері у тривожній ситуації.

•     Уникає візуального контакту з очима іншої людини. Дивиться неначе крізь об'єкт.

•     Посилення тривоги при змінах у найближ­чому соціальному оточенні, обстановці, появі нової людини.

•          Запізніле формування навичок самообслу­говування.

Аутизм може спричинити глибокі відставання у психічному розвитку дитини. Для його подо­лання радимо, поряд з холдинг-терапією та інши­ми спеціальними заходами, використовувати ігри дітей з природними матеріалами: піском, снігом, водою, листям тощо.

Нині в Україні широко діє гуманістична про­грама "Перші кроки", що реалізує мету індиві­дуалізації виховних впливів на дітей. Одним з пріоритетних напрямків її роботи є включення дітей з особливими потребами в соціальне середо­вище, що зусиллями педагогів організується таким чином, аби кожна дитина відчувала себе в ньому вільно та природно. Вихователі, які працюють за цією програмою, одним із засобів впливу на дітей обирають гру. Створюючи умови для розвитку ігрової діяльності дошкільнят, педагоги враховують їхні індивідуальні фізіологічні та психологічні особливості. Згідно з цими особли­востями будується педагогічне керівництво грою. Ігрові дії з природним матеріалом стають сво­єрідними стимулами для розвитку в дітей комуні­кативно-мовленнєвих умінь. Окрім цього, ігри за­спокоюють, сприяють розслабленню дитини, зні­мають агресивність. Аутичні діти схильні до од­номанітних маніпуляцій з предметами.

Маніпулювання дитини з об'єктами природи є передумовою розвитку ігрової діяльності з ними. Саме під час маніпулювання відбувається обстеження і поступове пізнання предмета. У грі дити­на відкриває, що кожна річ має своє призначен­ня, її можна певним чином використати. Відбу­вається глибше пізнання властивостей і можли­востей оточуючих предметів і явищ.

Найдоступнішими й улюбленими іграми всіх, без винятку, дітей є ігри з піском. Спочатку малю­ки лише копають пісок (або просто ґрунт), на­сипають його у відерця, пасочки, пересипають з місця на місце, насипають гірки, риють ямки. На­слідуючи дорослих або інших дітей, які граються поряд, вони вчаться з вологого піску ліпити пи­ріжки, будувати  нескладні споруди.  У процесі цієї діяльності діти пізнають властивості піску. Дорослі мають допомогти дитині навчитися пра­вильно називати ці властивості:  сухий, теплий, чистий, вологий, холодний тощо, а також спону­кати дітей до відтворення цих слів. Дітям 3-4 ро­ків слід показати, як можна малювати на воло­гому піску, штампувати, робити з нього запруду і прокладати   русла   для   струмків;   закріплюючи властивості сухого і вологого піску, запропонуйте малюкам  спочатку використати для  будування сухий сипучий пісок, насипаний у велику миску. Більшість дітей віком 4-5 років лише на основі візуального сприймання з упевненістю може ви­значити, що такий пісок непридатний для буду­вання чи ліплення. Деякі діти можуть розпочати роботу та швидко пересвідчаться в неможливості її виконання. Виникає питання, яке може поста­вити як дорослий, так і дитина: "Що треба зробити, щоб з піску можна було ліпити?" Відповідь лежить на поверхні — додати води. Візьміть ве­ликий кухоль і налийте воду в миску самі чи доручіть це зробити дитині. Розрахуйте зазда­легідь співвідношення води і піску таким чином, щоб при додаванні води утворилася рідка гря­зюка. Тепер постає інше питання - чи можна лі­пити з новоутвореного матеріалу? Дитина на власному досвіді переконається, що ні - грязюка виливається з відерця і пасочок, розтікається, не тримає заданої форми. Малюк з’ясує, що надмір­на кількість води не робить сухий пісок при­датним для гри. Тепер настає період експеримен­тування. Дайте дитині можливість самостійно до­давати воду до сухого піску і визначити, який пі­сок найкраще ліпиться. Познайомте з прийомами створення цікавих споруд, насамперед башточок, з густих та рідких краплин надміру зволоженого піску. Покажіть, що, падаючи з висоти піднятої руки, краплі рідкої грязюки можуть утворювати фантастичні споруди. Діти, здебільшого, із задо­воленням бавляться з таким матеріалом, даючи волю своїй фантазії.

Крім будування та ліплення, малюки полюб­ляють копати вологий пісок, рити в ньому нори, глибокі тунелі, колодязі. Вони знають, що в кож­ному колодязі має бути вода. Дитячі ж колодязі з піску, скільки б дитина не лила в них води, не можуть її утримати. Поміркуйте разом - чому так відбувається. Можливо, дитина самостійно ді­йде  висновку, що пісок не затримує воду, а легко пропускає її крізь себе. Якщо ж ні - допоможіть їй у цьому. Візьміть звичайний глиняний горщик для квітів, що  має дірочку   -  отвір   у денці. Поставте горщик у порожню глибоку миску і заповніть його піском. Тепер можна лити в нього воду. Дитина побачить, що вода витікає з горщика і  заповнює  миску.   Роздивіться, звідки  витікає вода.  Запропонуйте висипати пісок з горщика, закрити   чим-небудь   дірочку, а   потім   знову заповнити піском і повторити дослід. Нехай ди­тина самостійно запропонує матеріал, яким можна закрити отвір. Перш ніж покласти його на дно горщика, перевірте матеріал на водопроникність. Для цього покладіть його у звичайну лійку, через яку   наливають   у   пляшки   молоко, воду, сік. Вставте лійку в отвір пляшки, покладіть у неї за­пропонований дитиною матеріал і наливайте во­ду. Прозорі стінки пляшки дадуть змогу побачи­ти, чи просочується вода через ваш матеріал. Ним може   бути   папір, тканина, вата, поліетилен, пластмаса, пластилін, листя рослин та будь-який інший. Дитина у процесі такого нескладного екс­периментування зможе не лише практично виявити, які речовини пропускають воду, а які ні, а ще й побачить, що вода очищується, проходячи через цей штучний бар'єр. Тепер, коли дитина засвоїла, які речовини не пропускають воду, поверніться до гри. Використовуючи набуті знання, малюк може будувати в пісочнику чарівні міста і палаци, а в них розміщувати "басейни". Для цього просто необхідно буде викласти дно і стіни викопаного заглиблення поліетиленовою плівкою (пакетом). У побудованих містах виникнуть наповнені водою колодязі. За колодязь може слугувати звичайний стаканчик з пластмаси чи цупкого картону, вкопаний у пісок по вінця. Після проведеного експериментування діти миттєво починають оцінювати різноманітні побутові предмети з погляду використання їх у грі. Шкаралупа горіхів, поліетиленові кришки, коробочки з-під діафільмів, обрізані картонні пакети з-під кефіру чи соку, стаканчики з-під йогурту стають основою для цілої системи іграшкових озер і озерець, басейнів, колодязів, укріплень під час ігор дітей у пісочнику. Самі ж ігри стають цікавішими і змі­стовними, сприяють розвиткові комунікативних стосунків з однолітками, активізують мислення.

Для ігор з піском дитині знадобиться певний набір іграшок. По-перше, пластмасові лопатки, відерця, граблі, пасочки, лійки для зволоження піску, дощечки для його вирівнювання й утрамбо­вування. По-друге, невеликі за розміром машин­ки, пластмасові ляльки (від каченят до сол­датиків), кубики. По-третє, набір дерев'яних чи картонних (але вкритих лаком) плоскісних зображень людей, тварин, дерев, будівель. Ці фігу­ри повинні мати держачок (шириною 2-3 і довжиною близько 5 см),який втикається в пісок і дає змогу фігурці міцно триматися в пісочному царстві. В нагоді стануть предмети, якими можна прикрашати споруди: морські камінці, мушлі, різнокольорові пластмасові ґудзики, мозаїка, фольга з-під цукерок тощо.

Іграшки, призначені для ігор з піском, мають зберігатися окремо від інших у прозорому цело­фановому пакеті. Після гри на подвір'ї їх треба помити в теплій воді. Перетворіть цю процедуру у своєрідний ритуал, виконуючи який дитина привчатиметься до відповідальності та охайності і водночас бавитиметься з водою.

Ігри з водою не менш цікаві для малечі. їх можна організувати таким чином, щоб не лише за­довольнити потребу дитини у грі, а й сприяти розвиткові психічних процесів - уваги, спостереження, мислення, мовлення. Запропонуйте ди­тині самостійно налити воду в миску, глибина якої 10-15 см, з різної висоти. Зверніть увагу дитини

на те, як змінюється ширина струменя, звук, кількість бризок зі збільшенням висоти, з якої падає вода в миску. Дайте воді заспокоїтися, покладіть у неї кілька паперових клаптиків і змусьте їх рухатися. Спочатку подмухайте на них, утворіть хвилі рукою, рухаючи її вперед-назад. Запропонуйте дитині ще один спосіб утворення руху води - коловий. Для цього необхідно по­ставити вказівний палець або паличку в центр ва­шої імпровізованої водойми і рухати ним по колу. Поспостерігайте, що відбувається з папірцями, як зміниться напрямок їх руху. Можливо, дитина знайде інші способи утворення хвиль. Адже їх можна створити, і не торкаючись води ні рукою, ні будь-якими іншими предметами.

Після ігор з хвилями папірці, які плавали на її поверхні, намокнуть. Дістаньте їх з води. По­кладіть на водну поверхню інші, сухі клаптики паперу чи картону і запропонуйте дитині, на­тискаючи на них пальчиком, занурити у воду. Клаптики намокнуть. А от чи можна потримати їх на дні і дістати звідти сухими? Візьміть порож­ню склянку, переверніть її догори дном і розта­шуйте над сухим картонним клаптиком. Тепер повільно опускайте склянку. Коли вінця її сяг­нуть дна миски, потримайте склянку нерухомо, щоб дитина могла пересвідчитися, що клаптик картону знаходиться всередині склянки і лежить на дні. Після цього повільно підніміть склянку, відставте її та розгляньте шматочок картону, який знову вільно плаває на поверхні води. Дитина має впевнитися в тому, що він сухий. За­пропонуйте їй самостійно пояснити те, що вона побачила. За необхідності допоможіть запитан­нями, повторним проведенням досліду, обговорен­ням результату. Після цього дозвольте дитині покласти у воду різноманітні іграшки: пластма­сові, дерев'яні, металеві, вироблені з гуми, піно­пласту тощо. Вільно маніпулюючи та спостеріга­ючи за ними, ваш малюк зможе дізнатися про те, які матеріали вода легко утримує, а які не може. Це ще один привід для міркувань. Щоб допомог­ти дитині самостійно дійти правильного виснов­ку, організуйте зважування різних іграшок на іг­рашкових або інших терезах, порівняйте їх вагу.

У маленькій імпровізованій водоймі можна ор­ганізувати цікаві ігри, сюжети яких пов'язані з морем, ставком, річкою. Для хлопчиків цікавими будуть ігри в морські пригоди, шлюпочні зма­гання, тренування з плавання тощо. Дівчатка за­любки гратимуться в пригоди Дюймовочки, життя русалок у підводному царстві, сім'ю каченят чи білих лебедів.

У літню пору, організовуючи ігри з водою на подвір’ї, можна ознайомити дітей з таким цікавим природним явищем, як веселка. Поливаючи ді­лянку ясного сонячного дня, спрямуйте струмінь води таким чином, щоб на нього потрапили про­мені сонця. Поспостерігайте з дитиною за утво­реною веселкою, дайте потримати шланг, спря­мувати його струмінь в інші сторони, щоб уста­новити причину виникнення веселки. Розкажіть, що веселка - це найменші крапельки води, через які дивляться на світ сонячні промінчики. Дитині легше утворити веселку, скориставшись спорожнілим флакончиком від парфумів, що має роз­прискувач. Наливши до нього звичайної води, ди­тина повинна обрати відкрите для сонячних про­менів місце і кілька разів енергійно натиснути на розприскувач. Розприскувачі зручні тим, що роз­порошують воду на надзвичайно маленькі крап­лини, що полегшує утворення штучної веселки.

Під час малювання фарбами діти спостеріга­ють, як поступово змінюється колір води у склян­ці для промивання пензликів. Інколи вони навмисне набирають на пензлик фарбу і зразу за­нурюють його у воду - змивають. Це пояснюєть­ся тим, що дітям надзвичайно цікаво спостерігати за тим, як фарба поступово розчиняється у воді, як змінюється колір води при додаванні інших фарб. Скористайтесь увагою дитини і познайомте її з відтінками кольорів - від легкого до на­сиченого. Покажіть, що не лише фарби, а й інші речовини можуть розчинятись у воді: цукор, сіль, сік. А от пісок, земля, камінці не розчиняються, а лише забруднюють воду. Зверніть увагу дітей на те, що чиста вода не має кольору і запаху. Наявність їх свідчить про забруднення води.

Воду можна наносити на скляну поверхню краплинами і спостерігати за їх рухом. Мокрим пензликом або й пальцем цікаво малювати на пластмасовій чи дерев'яній дощечці, а босими но­гами на асфальті. У жарку погоду ігри з водою принесуть велику насолоду дітям і дорослим.

Узимку воду цікаво заморожувати. Для цього її теж краще підфарбувати, щоб крижинки ви­йшли кольоровими. У пластмасову миску або ін­шу плоску ємність налийте кольорової води і за­нурте в неї кілька ниточок довжиною 20-30 см, рівномірно розташувавши їх по всій площині так, щоб 1/3 частина нитки була у воді, а 2/3 назовні. Після заморожування цієї води лід слід розбити на дрібні крижинки. Утворені крижинки частково затримаються на ниточках. Ними можна прикрасити ялинку чи кущ на ділянці. Крижин­ки, які не мають ниточки, використайте для при­крашання клумб, доріжок. Серед зими на вашому подвір'ї виникнуть кольорові квіти і прикрашені дерева. З кольорових крижинок можна викласти фігурки тварин, людей, будівель, а також літери або цифри. Складати крижинки треба не руками, а тонкою паличкою.

Діти із задоволенням заморожують воду. Ви­користайте їхню природну допитливість, щоб проекспериментувати, додаючи у воду різні барв­ники, сіль, цукор. Визначте, чи впливає це на про­цес заморожування. Поекспериментуйте з єм­ностями різної глибини та форми. Паралельно проводьте спостереження за тим, як замерзають калюжі, ставки, річка. Зверніть увагу дитини на те, що перша крига утворюється на краях водойми і поступово просувається до центру. Вона вкриває всю поверхню тонкою плівкою. Поступо­во крижаний покрив стає дедалі товстішим і міцнішим. Дитина може пересвідчитися в цьому, заморожуючи воду в звичайних пасочках чи блюдці. Дівчатам цікаво буде заморожувати у блюдцях засушені пелюстки квітів, листя, кольо­рові намистинки чи ягідки. Розморозивши їх так, щоб можна було вийняти з ємності, дитина може використати їх для гри. Заморожені пелюстки та ягоди можна використати для прикрашання будівель, снігових споруд, оздоблення помешкань, подати як "торт" на іграшковому обіді тощо.

Старші дошкільники можуть застосовувати крижинки для гри типу "гольф". Для цього на рівному майданчику, вкритому снігом, роблять невеличке заглиблення, куди дитина повинна вки­нути крижинку. Розмір крижинки, лунки та відстань між ними вибирайте, зважаючи на мож­ливості дитини, її зріст, розвиток окоміру, коорди­нації рухів. Кидати крижинку можна хокейною ключкою, широкою паличкою або й просто ногою. Влаштуйте змагання між двома учасниками, пограйте разом з дітьми.

Якщо зима видається сніжною, радості дітей немає меж. Годинами вони ліплять сніговиків, граються у сніжки, ковзаються на санчатах. До­поможіть дітям опанувати ще двома способами обробки снігу - вирізуванням цеглинок з утрам­бованого снігу та створенням скульптур з ку­чугур. Вирізування цеглинок - досить складне заняття. Його доцільно доручити старшим дітям. Дорослі великою дерев'яною лопатою вирізають невеличкі цеглинки і на санчатах перевозять їх до місця майбутньої будівлі. З таких цеглинок мож­на побудувати фортецю, будинок, колодязь, ого­рожу. В процесі будування розвиваються м'язи, координація рухів, а також увага, спостережли­вість, вміння працювати спільно, комунікативність. Діти пізнають властивості снігу - сухий, м’який, кришиться тощо.

Щоб створити скульптуру з кучугури снігу, треба спочатку намітити її контур, а потім обережно відсікти зайве. Скульптуру потім можна розфарбувати і прикрасити.

Навесні або під час відлиги, коли сніг почне танути, спільно з дітьми прорийте рівчаки для від­ведення води на город, до кущів, дерев або квітника. Маленькі струмочки використайте для пускання паперових човників. Запропонуйте ма­люкам поміркувати, чи можна змінити русло стру­мочка, його глибину або напрямок руху. Таким чином, спільна з дорослим праця, гра з при­родними   матеріалами   сприятимуть   розвиткові мислення дитини, яке проходитиме в цікавій і невимушеній формі. Ваш малюк поступово на­вчиться самостійно аналізувати проблемну ситуа­цію, ставити завдання і знаходити шляхи його розв'язання. Показником розумової активності дитини є її запитання, яких ставатиме дедалі біль­ше і на які ви спільно знаходитимете відповіді.

Для дітей з особливими потребами розвитку ігри та експериментування з природним ма­теріалом мають надзвичайно важливе значення, бо сприяють розвиткові як інтелектуальної, так і фізичної та емоційної сфери.

версія для друку