Василишин О. Школа життєвої компетентності

Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник/Ред. кол. Н.Софій (голова), І.Єрмаков (керівник авторського колективу і науковий редактор),та ін. - К.: Контекст, 2000. - 336 С.

Школа покликана виховати таку людину, яка б була відповідальною за свій розвиток, до­сконало знала себе, вміла усвідомлювати власні вчинки, прагнула до повної актуалізації свого потенціалу тощо.

Якщо ми хочемо бути помічником дитини, порадником, наставником, керівником, психотера­певтом, ми зобов'язані прийняти її такою, якою вона є, і допомогти зрозуміти, що вона собою яв­ляє, як живе, на що здатна, до чого прихильна, як може використати те, чим володіє, які в ній най­кращі задатки, потенціали? Нам не буде потреби посягати на її "Я". Ми оточимо дитину атмосферою доброзичливого прийняття, у стосун­ках між нами не залишиться місця для тривог, страхів і бажання захищатися. Більше того, ми плекатимемо цю дитину, радітимемо її зростанню й самоактуалізації. Це потребує від освіти подо­лання усталених стереотипів сприйняття дитини як пасивного об'єкта наших виховних впливів, ставлення до неї як до хворої, аномальної. Безу­мовно, що ця обставина актуалізує необхідність теоретичних і експериментальних досліджень, по­требу у проведенні випереджаючих прогностич­них експериментів із різних аспектів комплексної реабілітації, створення шкіл нової генерації на базі інтернатних закладів.

Саме це ставить на меті педагогічний колек­тив, беручи участь в експерименті з проблем роз­витку життєвої компетентності дітей з особливими потребами.

Школа-інтернат є експериментальним майдан­чиком науково-методичного центру середньої ос­віти Міністерства освіти і науки України.

Усі зусилля спрямовані на розв'язання най­важливішого завдання - допомогти особистості увійти в існуючу (сьогодні вже динамічну) соці­альну структуру з урахуванням своєї психологіч­ної структури, життєвих домагань, своєї індивіду­альності. Ми глибоко переконані, що творче по­єднання психологічної та педагогічної технологій щодо застосування їх у навчально-виховному процесі має стати тією найосновнішою сходинкою навчання мистецтва жити, становлення особисто­сті дитини як суб'єкта життєтворчості - духов­но-практичної діяльності, спрямованої на проек­тування, планування, програмування та творче здійснення свого  життя.

Ще в 1996 р. творча група вчителів трудового навчання внесла зміни до навчального плану тру­дової та професійної підготовки учнів,у державні програми з трудового і професійного навчання.

Залишено кількість навчальних годин, відве­дених на трудове і професійне навчання в 4-10 класах, передбачену державним навчальним планом. Зміни полягають у тому,що було введено не один,а кілька профілів трудового навчання, змен­шено кількість годин на кожний з них за рахунок виробничої практики, повторення, вилучення з програми тем, що не мають суттєвого значення для опанування професії. Таким чином, наші учні освоюють основи трудового і професійного навчання не з одного профілю, а з кількох.

Навчання учнів за зміненими програмами з трудового і професійного навчання підтвердило правильність обраного шляху. Набагато зріс ав­торитет допоміжної школи в очах батьків, які вже бачать майбутнє своїх дітей. Самі вихованці, особливо старшокласники, повірили в себе, змі­нили ставлення до навчання в допоміжній школі. Школярі отримали змогу перевірити свої здібності в різних видах професійної і трудової діяльності, вибрати те, що найбільше до вподоби і де досягають найкращих результатів, а також визначити перспективи щодо майбутнього. Та не лише самою працею живе людина. На перший план виходить завдання спроектувати та поетап­но апробувати особистісно зорієнтований освіт­ньо-реабілітаційний процес, спрямований на ста­новлення особистості як суб'єкта життєтворчості. Іншими словами - всю навчально-виховну роботу в школі перебудувати так, щоб після її закін­чення в самостійне життя входила впевнена у сво­їх силах, у власній гідності людина.

Що ми вкладаємо в поняття життєтворчість?

Життєтворчість - це духовно-практична ді­яльність особистості, спрямована на проектування, планування, програмування та творче здійснення власного життя. Особистість у цьому процесі постає як розвинена індивідуальність, суб'єкт свого життя.

Мистецтво життя - це особисте вміння та висока майстерність у творчій побудові особисто­го життя, що ґрунтується на знанні життя, його законів, технології його програмування та здій­снення як індивідуально-особистісного життєвого проекту.

Тут доречно буде навести слова видатного ук­раїнського просвітителя-гуманіста Григорія Ско­вороди, який, надаючи особливого значення мистецтву жити, писав: "Деякі, як говорить Сократ, живуть, щоб їсти і пити, я ж - навпаки. Далі, більшість зовсім не знає, що значить жити, і хоч вони й бажають їсти, щоб жити, однак не можуть по справжньому жити, бо навчитися найвеличнішому мистецтву життя - справа дуже важка..."

Отже, щоб навчити дитину мистецтву життя, треба передусім розвинути, сформувати її як осо­бистість. А це може забезпечити тільки гармо­нійний розвиток, який поєднує в собі інтелекту­альне, духовне і фізичне начала.

Східна мудрість твердить, що щасливою лю­дина може бути тільки в тому разі, коли добре за­своїть 4 уроки життя: урок здоров'я, урок любові, урок мудрості, урок праці. Якщо перефразувати цей вислів нашими педагогічними термінами, то знову ж таки повертаємося до гармонійного роз­витку особистості: фізичний розвиток забезпечу­ють уроки здоров'я, духовний - уроки любові, ін­телектуальний - уроки мудрості, а уроки праці поєднують у собі всі три напрямки: інтелекту­альний, духовний, фізичний.

Сучасний розвиток суспільства, соціалізація та інтеграція учнів з обмеженими можливостями в розвитку потребують оновлення системи спеці­альної освіти, її форм і змісту, запровадження но­вих педагогічних підходів та інноваційних технологій, психологічного супроводу навчального процесу, а також нових комплексних програм розвитку особистості дитини і її найефективнішої й оптимальної соціально-трудової адаптації.

Керуючись концепцією Державного стандарту спеціальної освіти дітей з особливими потребами, всю свою діяльність колектив школи підпорядко­вує створенню оптимальних умов для досягнення соціальної зрілості кожною особистістю, розвитку тих здібностей, які потрібні їй і суспільству, досягнення певного рівня освіченості, використо­вуючи потенціал компенсаційно-корекційних можливостей, залучення її до соціально-вартісної активної діяльності, забезпечення тих знань, умінь та навичок, рис характеру, які уможливлюють нормальне життя в соціумі.

Розглянемо, як здійснюється гармонійний роз­виток особистості саме в нашій школі: що в нас зроблено, що потребує нововведень, змін, до­повнень.

Отже, першими і найважливішими є уроки здо­ров'я. Початком і кінцем нової школи є фізичне, психічне і моральне здоров'я учнів, організація освітньо-реабілітаційного процесу в такий спосіб, щоб максимально знизити навантаження, уник­нути неврозів, забезпечити своєчасну діагностику і корекцію, систематичну медико-психологічну допомогу. Нова школа - це школа, яка зміцнює адаптаційний потенціал дитини - своєрідний резерв міцності до можливих змін ситуації та навантаження. Вона оперативно реагує на стрімкі зміни, які відбуваються в суспільстві, пом’якшуючи для дитини негативні наслідки катаклізмів, яких чимало в нашому житті. Саме такий підхід характерний для Національної державної програми "Діти України", місія якої - домогтися максимального забезпечення права кожної дитини народитися здоровою, вижити і мати умови для всебічного розвитку, бути надійно соціально і психологічно захищеною.

Якщо говорити про реалізацію цієї програми, то в нашій школі створені сприятливі умови для фізичного розвитку вихованців. Адже лише на уроки фізкультури, ритміки, охорони життя і здоров’я навчальним планом виділено 58 годин, що становить 11%, а якщо до цього додати ще 130 годин трудового і професійного навчання, то вийде 35%. У школі є дві спортивні кімнати для проведення уроків фізкультури та позакласних заходів, фізкультурно-оздоровчих годин, зал для занять ритмікою, який школярі молодших класів використовують і як ігровий; обладнані волей­больні майданчики, є шкільний стадіон з біговою доріжкою, ямами для стрибків у висоту і довжину, два дитячі ігрові майданчики з різним стан­дартним обладнанням, три тенісні столи.

Медперсонал та педагогічний колектив школи веде профілактику захворюваності та забезпечує дітей різноманітними видами медичної допомоги, лікування і відновлення здоров'я.

Крім фізичного і морального, ми повинні дба­ти і про психічне здоров'я наших вихованців. Значну допомогу в цьому надає вчителям і вихо­вателям психолого-педагогічний семінар на тему: "Дитяча нервовість та запобігання їй". На цьому семінарі працівники школи отримали завдання ще раз проаналізувати стан здоров'я вихованців, вивчити їхні психологічні особливості і на цьому будувати весь освітньо-реабілітаційний процес. Отже, перед нами стоїть завдання розробити си­стему диференційованого медико-психологічного і педагогічного вивчення порушень у розвитку в різних групах дітей з метою виявлення особливих загальноосвітніх потреб кожного і створення ін­дивідуальної комплексної програми реабілітації. Для цього ми маємо отримати від медпрацівників школи результатів останнього поглибленого ог­ляду і рекомендацій лікарів.

Уроки любові - це розвиток загальнолюдських норм життєдіяльності у процесі духовного виховання особистості.

У виховні плани обов'язково введені заходи, під час яких формуються такі людські цінності, як повага до старших, учителів, батьків, любов до менших сестричок чи братиків, допомога слаб­шим, бережливе ставлення до рослинного і тва­ринного світу. Щонеділі учні відвідують церкву, заняття школи катехізму, беруть участь у не­дільній Літургії. Залишилося домагатися лише того, щоб усі одержані знання мали своє застосу­вання на практиці, знайшли своє місце в житті кожної дитини, пройшли через її свідомість і оселилися в душі.

Але треба відзначити, що мало уваги ми звер­таємо на проблеми педагогіки сімейних взаємин. 1-2 уроки правознавства, на яких учні отримують уявлення про шлюб і сім’ю, замало для підготов­ки молоді до створення сім'ї. Хіба ми можемо го­ворити про життєву компетентність учнів, не давши їм поняття, що "...сім'я - перша сходинка людського суспільства" (Цицерон),"... сім'я - це суспільство в мініатюрі, від цілісності якого за­лежить безпека всього великого людського су­спільства" (Ф.Адлер).а "...одружитися - це оз­начає наполовину зменшити свої права і вдвічі збільшити свої обов'язки" (А.Шопенгауер).

Говорячи про уроки любові, не можна не зга­дати про любов, повагу до своїх батьків. Якщо в молодших класах більш-менш налагоджена робота з батьками, в батьківських зборах бере участь їх переважна більшість, приїжджають до своїх дітей хоч через тиждень, то в старших класах якщо на зборах і присутні 3-4 батьків - то й це вже досягнення. Отже, і на цій ділянці роботи треба шукати нові, нетрадиційні методи і форми роботи.

Я хочу звернути увагу на ще одне завдання експериментального педагогічного майданчика, над яким працює колектив. Це зосередження зусиль на освоєнні нових підходів підвищення пе­дагогічної, психологічної культури, компетенції педагогічних працівників освітньо-реабілітацій­ного закладу.

Окрім звичних методоб’єднань, педагогічних читань, психолого-педагогічних семінарів, в діяль­ності багатьох шкіл дедалі частіше знаходить місце така форма методичної роботи, як творчі групи.

От і в нас створені творчі групи вчителів тру­дового та професійного навчання та творча група вихователів, до складу яких увійшли найдосвідченіші працівники школи. Засідання творчих груп проводяться раз на чверть; педагоги мають змогу висловити свою пропозицію, взяти участь у дискусії, поділитися новими досягненнями.

Так, цікавими були діалог "Що треба зробити, щоб вихованець міг сказати: "Мені було цікаво в школі!", дискусія "Вихователь у школі: хто він?", обговорення проблеми "Творча активність учителя - складовий компонент педагогічної майстерності", конкурс розробок нетрадиційних уроків, тестування "Ваш творчий потенціал". Але якщо творча група вчителів трудового і профе­сійного навчання вже має певні напрацювання в пошуковій роботі (це Інструкція до проведення іспитів, екзаменаційні білети та допоміжні запи­тання до них), то вихователі до цього часу пра­цювали саме над підвищенням педагогічної, пси­хологічної культури, компетенції педагогічних працівників.

Тому вже відтепер треба мобілізувати свої сили і розпочати роботу цілісно над особистісно зорієнтованою програмою виховання.

Участь у творчих групах - справа добро­вільна. Але вважаю, що якщо людині виявили довіру, а вона нехтує нею, то чи заслуговує такий педагог на повагу та авторитет як з боку колег і дирекції школи, так і учнів?

версія для друку