Крижанівський В. Нові горизонти спеціальної освіти

Останні дні жовтня ознаменувалися не лише стрімким пожовтінням листя, довгоочікуваними дощами і, як зав­жди, недоречними холодами. Це й гаряча пора завершен­ня початих важливих справ.

Для Товариства дітей-інвалідів та їх батьків "Аюрведа" таким підсумковим акордом стало розширене засідання представників державних та громадських організацій з Бі­лої Церкви, Києва, Дніпропетровська, Львова, Бродів, /жгорода, Житомира, які доклали своїх зусиль до загаль­ного успіху в реалізації проекту "Рівні права дітей з особли-зими потребами — через лобіювання законодавства", фі­нансованого Агентством США з міжнародного розвитку USAID), Інститутом Сталих Спільнот (ISC) через програму Мережа громадянської дії в Україні (UCAII).

Звичайно, будь-яка діяльність лише тоді чогось варта, якщо вона має чітко окреслену мету і ясні, суспільно значущі результати. Очікування програми надто важливе для українських дітей з особливими потребами:

1. Успішне виконання проекту має реально вплинути на чормативно-правове врегулювання освіти дітей з особли­вими потребами в Україні. Іншими словами, діти з особли­вими потребами зможуть учитися у загальноосвітніх шко­лах разом з однолітками.

2. Ми стали свідками народження нової для нашого суспільства філософії — дітям з особливими потребами потрібні не жалість і сльози співчуття, а школа, відкрита для всіх, та підтримка в пошуках свого місця у суспільстві.

3. Чи не вперше депутати Верховної Ради продемон­стрували готовність до співпраці з громадськими організа­ціями всеукраїнського та місцевого рівнів, педагогами, які щоденно зігрівають дитячі душі своїм теплом і любов'ю.

4. Принцип "гроші за дитиною" має стати безумовним у політиці нашої держави, починаючи із законопроекту, зав­дяки якому діти з особливими потребами стануть бажани­ми у будь-якій школі.

Що й казати, планка поставлена високо. А тому й до ро­боти залучалось широке коло фахівців із Міністерства ос­віти і науки України, Інституту спеціальної педагогіки Ака­демії педагогічних наук, громадських організацій, навчаль­но-наукових установ, педагогічних працівників та органів управління освітою різних рівнів.

Важко описати напружену п'ятимісячну роботу, пере­бивання, як знайти порозуміння і налагодити фахову спів­працю різних людей, аби узгодити єдину позицію щодо знесення змін і пропозицій до законопроекту ще задовго до його розгляду у Верховній Раді. Проте хочеться поділи­тися основними враженнями і результатами.

Чи не найскладнішим етапом роботи стало переведен­ня тривалої дискусії щодо проблеми освіти дітей з особли­вими потребами у практичне русло через співпрацю із за­конодавцями. Цьому сприяло створення інформаційного простору навколо процесу обговорення законопроекту "Про освіту осіб з обмеженими можливостями здоров'я (спеціальну освіту)" в засобах масової інформації, в мережі Інтернет.

Радує те, що ми знайшли порозуміння і підтримку радіо "Ера", телеканалу "СТБ", журналу "Соціальне партнерство", газет "Соборна Київщина", "Замкова гора", "Юр'ївська зе­мля", "Поступ", місцевих телекомпаній Львова, Харкова, Ужгорода і Білої Церкви.

Не все так легко відбувалося, як це очікувалося під час написання проекту на здобуття гранта програми UCAN. Здавалося, що план роботи чітко визначений, окреслений, і всі думають так, як і ми. Але буря емоцій, шквал пропо­зицій, які здійнялися під час першої зустрічі партнерів, здавалося, знесуть не лише будівлю білоцерківського ди­тячого оздоровчого центру "Шанс", який гостинно відчинив двері, а й саму ідею можливості компромісу.

Крок за кроком, через роботу в регіонах, проведення конференцій, безліч "круглих столів" стало можливим спільне бачення проблеми, вироблення і узгодження концептуальних підходів до освіти дітей з особливими потре­бами, які вимагають законодавчого врегулювання. Адже серед великого творчого колективу були представники і батьківської громади, педагоги, Науковці, чиновники най­вищого рангу. Проте всіх нас об'єднувала єдина мета: на­працювати настільки виважені, фахово і соціально спря­мовані пропозиції, аби вони, будучи реалізовані у законо­давстві, реально поліпшили якість освіти і життя дітей з особливими потребами.

Не кожний із нас замислюється над тим, про що думає людина в інвалідному візку, як почувається, чим живе, як бачить світ і людей, які проходять чи пробігають повз неї. Звичайно, щоденні клопоти, події, тривоги, радості, які су­проводжують кожного з нас, "закривають" проблеми лю­дей з інвалідністю. Чи справедливо це?

Не кожна людина здатна відчути чужий біль, перейня­тися самотністю дитини на інвалідному візку, так, як це сталося з народним депутатом Дмитром Рудковським. Він перший відгукнувся на звернення товариства "Аюрведа" про допомогу в організації громадських слухань щодо нормативно-правового врегулювання освіти дітей з осо­бливими потребами у комітетах Верховної Ради. Саме за його поданням було проведено спільне засідання за уча­стю народних депутатів з комітетів у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, а також з питань освіти і науки, представників Міністерства освіти і науки України, Міні­стерства праці та соціальної політики, Міністерства охоро­ни здоров'я, Інституту спеціальної педагогіки, Інституту корекційної педагогіки та громадських організацій зі Льво­ва, Києва та Білої Церкви.

Саме з цієї зустрічі розпочалася плідна співпраця на найвищому рівні, а члени Товариства "Аюрведа" (Біла Цер­ква) та "Надія" (Львів) були включені до складу робочої групи щодо доопрацювання та підготовки до другого чи­тання законопроекту "Про освіту осіб з обмеженими можливостями здоров'я (спе­ціальну освіту)". Саме через діяльність у цій робочій групі громадськість отримала мо­жливість донести свої напрацювання без­посередньо до авторів законопроекту, по­яснити і узгодити основні позиції.

Нас приємно вразила атмосфера доб­розичливості і прагнення до порозуміння, яка панувала під час зустрічей із народни­ми обранцями, їх готовність урахувати і розвинути вже набутий практичний досвід експериментальної роботи, набутий завдя­ки творчому пошуку і партнерству гро­мадських організацій та освітніх установ у різних регіонах України.

П'ять місяців роботи, іноді в екстре­мальних умовах, сприяли тому, що на сьо­годні ми вже маємо чітко виписані основні статті законопроекту, погоджені з народними депутатами та керівними органами держуправління системою освіти. Його узгоджений та доопрацьований варіант може бути винесений на друге читання.

При виконанні такого складного і нового для нас проек­ту неможливо все передбачити. Особливо приємні події, якими стали, наприклад, знайомство нового керівника управління освіти і науки Київської облдержадміністрації В. Бутника з роботою комплексу "реабілітаційний центр — загальноосвітня школа" і його рішення про максимальну підтримку розвитку системи інтегрованого навчання дітей з особливими потребами у білоцерківській загальноосвіт­ній школі №20, зокрема, поліпшення матеріальної бази і довгоочікувану заміну даху школи.

Вагомою подією стало закладання першої цеглини у бу­дівництві ліфта у Білоцерківській ЗОШ №20 як одного з елементів реального втілення положень майбутнього за­кону в життя. Адже ліфт у школі — це безперешкодний до­ступ дітей на інвалідних візках до всіх приміщень і можли­вість учитися в одному класі з однолітками.

Не очікували і розширення партнерської мережі в рам­ках проекту. До нас приєдналися житомиряни, молдавани, румуни, які зацікавилися нашим досвідом лобіювання прав дітей з особливими потребами на законодавчому рівні.

Проект закінчений, але ми не припиняємо дій, адже по­переду ще прийняття в остаточному варіанті законопроек­ту №6218 як закону, створення підзаконних актів і норма­тивних документів, внесення змін і поправок до чинних. Лише такий підхід може забезпечити реальне втілення норм Конституції України про рівність прав на освіту для усіх громадян нашої країни.

В. Крижанівський, голова Товариства "Аюрведа"

Т. Луценко, заст. директора ДОЦ "Шанс"

Джерело: журнал Соціальне партнерство, № 11 (12), 2005

версія для друку