Коломинський Н.Л. Розвиток особистості учнів допоміжної школи

Спеціальна психологія. Тексти. Частина І / За ред. М.П.Матвєєвої, С.П.Миронової. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний педагогічний університет, інформаційно-видавничий від­діл, 1999. - 158 с.

ВСТУП

Сучасний етап розвитку народної освіти харак­теризується посиленням уваги суспільства до проб­леми особистості... Суспільство, враховуючи інтелек­туальну недостатність розумово відсталих дітей, не може знизити щодо них вимог морального характе­ру... Разом з тим, виховуючи позитивні соціальні якості особистості в учнів з розумовою відсталістю, необхідно враховувати особливості їхньої психіки, обумовлені органічним пошкодженням центральної нервової системи.

...Спеціальним завданням вчителя і вихователя допоміжної школи є корекція особистості аномальної дитини, тобто виховання усвідомлених позитивних форм поведінки та діяльності...

...Дослідження показали, що суспільно-трудова адаптація підлітків, які мають різну структуру дефе­кту, проходить по-різному. Найбільш пристосовани­ми до умов сімейного життя виявляються випускни­ки ... з неускладненим варіантом олігофренії.

На другому місці... - випускники допоміжних шкіл, структура дефекту яких характеризується пе­реважанням процесів гальмування.

Розумово відсталі підлітки, які страждають олі­гофренією, що ускладнена нейродинамічними пору­шеннями з переважанням процесу збудження, значно важче, ніж решта, адаптуються в суспільстві. Відзначається ... нестійкість сімей таких випускників, кон­фліктні стосунки в них.

Найнижчим виявився рівень соціальної і трудової адаптації у випускників допоміжної школи з психопатоподібною поведінкою. Вони погано пристосовуються до трудової діяльності, часто міняють місце роботи...

Недоліки у вихованні позитивних якостей осо­бистості - одна з основних причин, які зумовлюють труднощі соціальної адаптації випускників допоміж­ної школи... Л.С.Виготський вважав, що немає особ­ливих цілей у вихованні розумово відсталих дітей, відмінних від завдань виховання нормальної дитини, але "виховання розумово відсталій дитині потрібно більше, ніж нормальній". Таке виховання повинно вра­ховувати психологічні закономірності розвитку розумо­во відсталих дітей. Аналіз цих закономірностей і роз­робка деяких шляхів виховання позитивних властивостей особистості такої дитини - мета даної книга.

Теоретичні питання формування особистості розумово відсталої дитини

...Найважливішими ознаками особистості, за В.М.Мясіщевим, є соціальність, свідомість і само­стійність. Усіма вказаними ознаками володіє біль­шість випускників допоміжних шкіл... Значить, ро­зумово відсталий учень - це особистість, яка розви­вається і формується.

...Ядерні ознаки розумової відсталості (Л.С.Виготський)... опосередковано позначаються на фор­муванні особистості і зумовлюють специфіку психі­чного розвитку дитини. До ядерних первинних ознак розумової відсталості відносять патологічну інерт­ність нервових процесів, слабкість замикаючої функ­ції кори головного мозку, надмірно широку генералі­зацію подразників. На основі цих первинних анома­лій формуються вторинні ознаки: недорозвиток ви­щих психічних функцій - мислення, довільної ува­ги, творчої уяви, самосвідомості, волі.

Важливу роль у процесі соціального розвитку дитини відіграє потреба в нових враженнях, яка розг­лядається як база для розвитку інших соціальних по­треб дитини [Л.І.Божович]... Дифузне ураження кори не дає можливості мозку функціонувати нормально, що і гальмує виникнення потреби у враженнях навіть тоді, коли немає дефіциту у спілкуванні розумово відсталої дитини з батьками. Якщо дитина росте в неповноцінній сім'ї, то формування з раннього дитинства соціальних потреб ще більше ускладнюється.

Своєрідність розвитку особистіших якостей ано­мальної дитини пояснюється також специфічними сто­сунками з оточуючими, які часто виявляються неспри­ятливими, оскільки для розвитку особистості аномаль­ної дитини однаково шкідливим є і ігнорування її, і надмірна опіка. Особливо негативно впливає на форму­вання [особистості] навчання дитини-дебіла в масовій школі. Відставання у навчанні, негативне ставлення од­нолітків формує негативні риси характеру (патологічну ніяковість або озлобленість, слабкість волі).

Особливості особистості розумово відсталої ди­тини залежать і від часу ураження ЦНС. Якщо ор­ганічне ураження кори великих півкуль головного мозку виникло в період внутрішньоутробного розви­тку або в пологовий період, то взаємостосунки ди­тини з зовнішнім середовищем ускладнені з моменту її народження. Якщо ж ураження мозку виникає пі­сля того, як дитині виповниться рік, то взаємодія з середовищем будується на фундаменті нормального безпосередньо-емоційного спілкування... Розвиток особистості [дементних] дітей протікає на основі ра­ніше засвоєних навичок і знань, які повністю не втрачаються; формування ж нових форм психічної діяльності ускладнене [Г.Є.Сухарєва].

Проте у всіх випадках у розумово відсталих дошкільників недорозвиток особистості найяскраві­ше проявляється в ігровій діяльності. Розумово від­стала дитина пасивна в грі, яка не стає для неї мо­деллю соціального досвіду...

Розумово відстала дитина [в сім років] ще не готова до навчальної діяльності, вона стає для неї провідною приблизно з другого класу. З четвертого класу в життя учня допоміжної школи входить про­фесійно-трудова діяльність. Ця обставина грає пози­тивну роль у формуванні соціально важливих особистісних властивостей розумово відсталих дітей.

РОЗУМОВО ВІДСТАЛА ДИТИНА В КОЛЕКТИВІ ОДНОЛІТКІВ

Міжособистісні стосунки в класі допоміжної школи

...[Результати серії соціометричних експеримен­тів у допоміжній школі] показали, що в колективі класу допоміжної школи діють соціально-психологіч­ні закономірності, спільні для нормальних і розумо­во відсталих дітей. Спільною виявляється структура міжособистісних стосунків, яка складається із двох підструктур: ділових і особистих стосунків. Спіль­ним є й те, що в системі особистих стосунків у тих та інших колективах існує диференціація учнів на тих, кому віддається перевага, на "найбільш популярних", "знехтуваних", "ізольованих".

Особливості, характерні для міжособистісних відносин розумово відсталих, зумовлені цілим рядом факторів, а саме: віком учнів, рівнем їх розумового розвитку, своєрідністю структури дефекту.

Особисті стосунки в учнів початкових класів допоміжної школи розвиваються не зовсім так, як в учнів цих же класів масової школи. В масовій школі розвиток особистих стосунків йде від меншої вибір­ковості до більшої, починаючи з першого класу. В групах розумово відсталих школярів диференціація проявляється вже в І класі (Л.І.Даргевичене). У 1 класі допоміжної школи диференціація особистих стосунків пояснюється некритичним прийняттям ді­тьми офіційної структури групи.

...Становище дитини в колективі залежить від оці­нок учителя. У цьому віці учні допоміжної школи не розрізняють ділових і особистих відносин. Розрізнення цих відносин починається з II класу. З IV класу сто­сунки розумово відсталих набувають дифузного харак­теру: у таких колективах взагалі немає "зірок".

Вірогідно, IV клас переломний у формуванні сис­теми міжособистісних стосунків у колективі; ... вже в V класі вибіркове, ставлення розумово відсталих учнів один до одного стає характерною рисою колективів.

Більшість учнів І-ІІ класів допоміжної школи не розуміють свого становища в класному колективі. Проте у третьокласників і особливо в учнів IV кла­сів з'являється уявлення про своє місце в колективі і точніша його оцінка...

Учні 1-2 класів допоміжної школи невиразно усвідомлюють своє ставлення до інших однокласни­ків: вони не можуть сказати, чому симпатизують ко­мусь із них. Вирішальну роль у формуванні критеріїв позитивного або негативного ставлення учнів один до одного у цьому віці відіграють вимоги, які висуває вчитель у процесі навчально-виховної робо­ти. Значне місце належить мотивам надання допомо­ги у навчанні. Частина школярів вибір товариша по­яснює привабливими рисами його особистості ("ве­селий", "чесний", "сміливий"). Іноді мотивом вибору служать ситуативні чинники: "ми сусіди", "ми разом їздимо додому". Мотивами негативного ставлення ... можуть бути такі риси характеру, як схильність до бійок, неохайність, нечесність...

Складніше розвиваються міжособистісні ділові і особисті стосунки в учнів V-VII класів допоміжної школи... У них виразніше проявляється розподіл ко­лективу на підгрупи в залежності від симпатій та антипатій. При цьому кількість відторгнутих учнів у допоміжній школі більша, ніж у масовій. Це можна пояснити тим, що у розумово відсталих учнів став­лення до якостей особистості менш диференційова­не, через що вони дають одноліткам загальну оцінку: "хороший" або "поганий".

...Соціометричний статус більшої половини уч­нів ... І-ІV класів допоміжної школи' нестабільний. Учні V-VІП класів у більшості випадків тривалий час зберігають своє положення.

В учнів старших класів допоміжної школи мо­тиви вибору товариша більш свідомі. На перший план виступають гарна поведінка, вміння надати до­помогу. Хороша успішність сама по собі не є вирі­шальним чинником у визначенні становища учня в колективі. Розумово відсталі учні також готові про­бачити однокласнику фізичну ваду, якщо риси його характеру є привабливими... В.А.Вярянен встановив, що високий статус у колективі старшокласників за­лежить від активності, комунікабельності, самостій­ності, врівноваженості, фізичної сили, хороших тру­дових умінь та навичок...

Досягненню високого становища у колективі перешкоджають схильність до бійок, неохайність, ліность, грубість. Такі якості не компенсуються і гар­ною успішністю, оскільки старшокласники ... віддають перевагу критеріям морального порядку... Цим можна пояснити факт, що 25% учнів з незадовільною успішні­стю мають позитивний статус у колективі.

...Діти, що займають високе становище в системі особистих стосунків, як правило, є олігофренами ос­новної неускладненої форми... Учні, що займають несприятливе становище, - це в основному школярі з переважанням процесу гальмування або збуджен­ня... Найбільш негативно ставляться однолітки до дітей з психопатоподібними рисами поведінки... До групи психологічно ізольованих увійшли діти-епілептики, незважаючи на те, що у деяких був досить високий рівень розумового розвитку. Очевидно, типові для характеру підлітків-епілептиків риси - уле­сливість у поєднанні з грубістю, нав'язливість - ви­значають негативне ставлення до них.

Таким чином, структура дефекту - один з чин­ників, який опосередковано впливає на статус учня в системі особистих відносин... Вчитель допоміжної школи повинен враховувати структуру дефекту при формуванні колективних взаємовідносин, спрямову­ючи корекційний вплив на усунення негативних вторинних наслідків...

...Офіційна структура колективу [розумово відста­лих підлітків може] не співпадати із структурою особи­стих стосунків. Це свідчить про те, що тенденція до диференціації ділових та особистих відносин, яка намі­тилась в колективі учнів допоміжної школи до кінця молодшого шкільного віку, продовжує розвиватись у старших класах... Слабкі за успішністю учні, які гостро потребують позитивних емоційних контактів, відчува­ють дефіцит спілкування і з однолітками, і з вчителями і тому бурхливо реагують на прояви неуваги до своєї особи... Вони не задоволені структурою особистих сто­сунків і своїм становищем, намагаються компенсувати недостатність спілкування такою поведінкою, яка при­вертає увагу... Це негативно позначається на розвитку їхньої особистості, провокує появу та закріплення нега­тивних, антисоціальних форм поведінки.

Отже, в старших класах допоміжної школи міжособистісні стосунки утворюють стійку систему, в якій ділові і особисті стосунки не співпадають.

Прагнення займати в системі міжособистісних сто­сунків сприятливе становище переростає у розумово від­сталого підлітка у важливу потребу, задоволення якої позитивно позначається на розвитку його особистості...

Шляхи формування колективних відносин

...Спостереження показали, що колективи учнів допоміжної школи проходять ті ж самі стадії розвитку, що й колективи масових шкіл: стадію первинного син­тезу, коли у членів групи ще немає спільних загальних поглядів, вимоги перед дітьми ставить вчитель; стадію диференціації, коли у класі виділяється позитивний ак­тив і пасив та негативний актив і пасив, відповідно учні не однаково ставляться до вимог педагога, в групі від­сутня єдність цілей та дій; стадію інтеграції, коли біль­шість учнів позитивно ставляться до завдань, висуну­тих педагогом та активом класу, виникають згуртова­ність, доброзичливі товариські стосунки...

Щоб впливати на особистість в колективі, вчи­телю допоміжної школи необхідно встановити, яке місце займає учень у системі міжособистісних стосунків... Для цього можна використовувати соціометрію..., яку у допоміжній школі зручно проводити у такій формі: діти по черзі заходять до класу, де їм пропонують три листівки, які можна у якості пода­рунка вкласти у щоденник трьом однокласникам. Результати фіксуються у соціометричній матриці... Діти, які одержали 6 та більше виборів, є лідерами. Від 5 до 3 виборів одержують учні, яким віддається перевага. Знехтувані учні одержують від 1 до 2 ви­борів, а ізольовані - 0 виборів.

Уявлення про згуртованість групи можна одержа­ти, обчисливши коефіцієнт взаємовиборів (відношення взаємних виборів до загальної кількості виборів)... Для якісного аналізу результатів соціометрій може бути ко­рисним твір або бесіда "Дружба у нашому класі"... Від­повіді кожного учня можуть дати матеріал для характе­ристики мотивів стосунків між школярами.

Аналіз творів учнів 5 класу допоміжної школи... дав можливість визначити мотиви позитивного та негативного ставлення до однокласників:

1)  мотиви    позитивного    ставлення:    старанність, врівноваженість,   хороше  навчання,   повага  до товаришів, допомога в навчанні;

2)  мотиви   негативного   ставлення:    невиконання уроків, порушення дисципліни, погане навчан­ня, некрасива зовнішність.

Для згуртування колективу важливо привести у відповідність дві підсистеми стосунків: ділових та осо­бистих. Введення до офіційного активу класу дітей; які користуються симпатіями однолітків, створює умови сприятливого впливу кращих учнів на своїх одноклас­ників... Необхідно уважно ставитись і до тих школярів, яким не симпатизують однокласники... Психологічна ізоляція може стати причиною асоціальної поведінки, неврозів... Для ліквідації ізольованості спочатку треба виявити її причини. До таких дітей треба ставитись доброзичливо, тактовно... Слід об'єднувати їх з популяр­ними дітьми спільними дорученнями...

ВИХОВАННЯ У РОЗУМОВО ВІДСТАЛОЇ ДИТИНИ ПОЗИТИВНИХ ПОТРЕБ І МОТИВІВ ДІЯЛЬНОСТІ І ПОВЕДІНКИ

Потреби і мотиви в структурі особистості нормальної і розумово відсталої дитини

Особливістю розумово відсталих дітей є пер­винна відсутність у них опосередкованої мотивації, їхня діяльність і поведінка більшою мірою, ніж дія­льність і поведінка нормальної дитини, піддається впливам безпосередніх, ситуативних спонукань зов­нішніх впливів (І.М.Соловйов). Розумово відсталій дитині давали аркуш з розташованими на ньому рядками кружечків, в середині яких треба було поставити крапки... Дитина бралась за роботу з охо­тою, але через деякий час відволікалась від неї через згасання інтересу та психологічне насичення... Діти-дебіли працюють довше, ніж імбецили, і навіть дов­ше, ніж деякі нормальні діти. Але у дебілів мало розвинені особистісно обумовлені соціальні мотиви (наприклад, бажання перевірити власне терпіння, показати вміння і т.п.)

Розумово відсталі діти у своїй поведінці зале­жать від ситуації. Завдання соціальної адаптації ви­магають виховувати у них не лише ближні безпосередні потреби, але й дальні, опосередковані мотиви...

Виховання позитивних потреб і мотивів поведінки і діяльності у розумово відсталих дітей

[Потреби і мотиви у розумово відсталих дітей не формуються спонтанно, а тільки завдяки корекційно-виховній роботі].

...Для формування позитивних мотивів поведін­ки і діяльності необхідно соціально значущі дальні цілі... дробити на ряд ближніх підпорядкованих цілей, які можуть бути зрозумілими і прийнятими ро­зумово відсталими учнями як значущі мотиви... Сут­тєву роль відіграє усвідомлення учнями суспільної значущості результату діяльності, в якій формують­ся ці мотиви... Так, наприклад, учням 8 класу допо­міжної школи спочатку давали завдання вирізати геометричні фігури з метою перевірки навичок робо­ти. Іншим разом учням пропонували цю саму роботу з метою виготовлення наочного матеріалу для мо­лодших школярів... У другому випадку підлітки відповідальніше ставились до цього завдання...

Дослідження І.П.Ушакової присвячені визна­ченню рівнів ставлення учнів допоміжної школи до навчальної діяльності. Низький рівень... автор харак­теризує як загалом позитивне, але неусвідомлене ставлення, яке спонукається виключно лише впли­вом вчителя... Цей рівень обумовлений ближніми, обмеженими мотивами... При середньому рівні це ставлення, залишаючись вимушеним, виступає як елементарне усвідомлення обов'язків школяра... При високому рівні - відношення до навчальної діяльно­сті складається не лише під впливом зовнішніх чин­ників, але й на основі інтересу до навчальних пред­метів, прагнення до знань як до суспільно значущої та необхідної умови майбутньої діяльності. Для більшості учнів допоміжної школи характерним є низький та середній рівні ставлення до навчальної діяльності. При відповідній виховній роботі в стар­ших класах з'являється високий рівень ставлення до цього виду діяльності...

Розвитку суспільної активності, самостійності як рис особистості розумово відсталих дітей... сприяє організація практичних суспільно значущих справ, які викликають у школярів інтерес та позитивні емоційні реакції.

Наступною умовою успішності виховання суспі­льно значущих мотивів можна вважати орієнтацію дітей на самостійний пошук шляхів виконання завдань. При цьому педагог допомагає усвідомити школярам суспільну значущість доручення...

Важливим фактором формування соціальних потреб та мотивів в учнів допоміжної школи є вихо­вання у них позитивних звичок поведінки. Враховуючи схильність розумово відсталих дітей до насліду­вання, можна припустити, що формування позитив­них звичок у тих членів колективу, які користують­ся симпатією у більшості однолітків, є особливо зна­чущим... Першим методичним правилом формування корисних звичок є врахування залежності їх вихо­вання від результату дії. Якщо результат дії викли­кає задоволення у розумово відсталої дитини, то во­на буде прагнути до повторення цієї дії... І навпаки, якщо вихователь не хоче, щоб певна дія закріпилася як звичка, не можна допускати, щоб завдяки цій дії дитина одержувала задоволення (С.Я.Рубінштейн). Роль позитивних підкріплень особливо велика на перших етапах формування звичок у розумово від­сталої дитини, оскільки її переживання сильніші, ніж у дитини з нормальним інтелектом. Позитивним або негативним підкріпленням може бути та чи інша реакція однолітків на вчинки учня..., що необхідно враховувати у корекційній роботі...

...Важливим принципом формування в учнів старших класів допоміжної школи моральних понять Т.Є.Саксонова вважає створення "ситуації активного пізнання моральних норм"... У її дослідженні учні ознайомлювались з оповіданнями морального зміс­ту..., після чого вони давали письмові відповіді на запитання, усно коментували і обґрунтовували ці відповіді, колективно обговорювали їх, знаходили аналогічні ситуації в класі, пояснювали засвоєні мо­ральні норми молодшим школярам, проводили з ни­ми ігри з практичним використанням правил, тощо...

Таким чином, для формування позитивних мо­тивів поведінки та діяльності  необхідно:

1)  усвідомлення учнями суспільної значущості резуль­тату діяльності, у якій формуються ці мотиви;

2)  осмислення дітьми конкретного змісту відповід­ної моральної вимоги, яку необхідно перетворити в мотив поведінки і діяльності;

3)  включення учнів у різні види діяльності, в яких якість,  що виховується,  повинна закріпитись у вигляді навички, звички поведінки;

4)  урахування становища учня в системі колективних взаємовідносин, яке сприяє або перешкоджає засво­єнню ним позитивних моральних норм поведінки.

Пізнавальні інтереси і шляхи їх виховання у розумово відсталих дітей

Без спеціального навчання інтереси у розумово відсталих дітей або відсутні, або проявляються зо­всім слабко. Діти-олігофрени пасивно ставляться до навчальних занять, які потребують мислительної ді­яльності... Інтереси розумово відсталих дітей неглибокі, нестійкі (Л.В.Занков). За своєю будовою інтереси ро­зумово відсталих більш дифузні, менш диференційовані і усвідомлені, ніж у однолітків з нормальним інтелек­том... [Проте в результаті корекційно-виховної роботи в допоміжній школі їх можна скоригувати] ... Н.Г.Моро­зова вказує, що у аномальних дітей найважче формую­ться ті інтереси, які пов'язані з виконанням особливо важкої для них діяльності...

Мета формування інтересів визначається, по-перше, вимогами забезпечення сприятливої соціально-трудової адаптації, по-друге, необхідністю попередити розвиток негативних інтересів, по-третє, необхідністю компенсувати такі особливості інтересів розумово від­сталих дітей, як епізодичність, слабкість, дифузність...

Одна з важливих умов формування пізнаваль­них інтересів - доведення до свідомості учнів необ­хідності набуття широких, різноманітних і стійких відомостей в різних галузях знань і праці... Проте, якщо об'єктивно важливі цілі не набувають для дитини-дебіла суб'єктивної значущості, то корекційна робота буде неефективною... Не дають позитивних результатів також словесна стимуляція та вправи, не пов'язані з досвідом дитини, ЇЇ потребами...

...Важливою передумовою пробудження інтересу в розумово відсталих дітей є залучення їхнього життєво­го досвіду і опора на нього при пред'явленні завдань...

Велику роль відіграють і зміст, і методи фор­мування пізнавального інтересу... Слід відзначити позитивну роль дидактичних ігор, які дають первин­ний поштовх, пробуджують активність (особливо у молодших школярів)...

Основні умови формування пізнавальних інтересів у розумово відсталих школярів на початковому етапі - це опора на життєвий досвід дітей, цікава ігрова форма ведення занять, постановка соціально значущих цілей учбової діяльності і усвідомлення їх учнями, створення сприятливої дружньої атмосфери в колективі ... Необ­хідним є індивідуальний підхід...

...[На другому] етапі велику роль у перетворенні інтересу в стійкий інтерес до того чи іншого предме­та відіграє така організація навчальної діяльності ро­зумово відсталої дитини, при якій знання не подаю­ться їй у готовому вигляді, а добуваються відносно самостійно в процесі вирішення доступних завдань. Вчителю допоміжної школи слід використовувати компоненти проблемного навчання, програмовані за­вдання..., необхідний диференційований підхід до учнів... Найбільший інтерес на цьому етапі виклика­ють ті завдання, розв'язання яких усвідомлюється як подолання труднощів.

Третій етап у розвитку інтересу характеризуєть­ся тим, що... епізодичний інтерес... перетворюється в особистісний... за таких умов: систематична органі­зація і здійснення пошукової діяльності; посилення безпосередніх емоційних і широких соціальних моти­вів...; забезпечення успіху і його соціального визнання; створення "невичерпності" пізнання і діяльності...

На четвертому, вищому етапі розвитку пізна­вальних інтересів провідна роль належить розумо­вому пошуку. [У розумово відсталих учнів є лише тенденція до переходу в цю якість].

Таким чином, формування пізнавальних інтере­сів в учнів допоміжної школи проходить складний шлях від створення... позитивного ставлення до пред­мета, епізодичної привабливості навчання до змістовно­го інтересу... з активним пізнавальним пошуком...

ВИХОВАННЯ САМОСВІДОМОСТІ РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ДІТЕЙ

Самооцінка і рівень домагань розумово відсталих дітей

... В ході навчання і виховання відбувається розви­ток самосвідомості розумово відсталої дитини, форму­вання реалістичної самооцінки, рівня домагань.

...Розумово відсталі дошкільники некритично оцінюють свої можливості, не співставляють їх з ме­тою запропонованої діяльності... Дітям старшого до­шкільного віку з алалією та з розумовою відсталістю показали картину І.І.Шишкіна "Ранок у сосновому гаю" і запитали, чи зможуть вони намалювати таку картину. Більшість розумово відсталих на це запитання відповіли ствердно. Жоден з алаліків не вва­жав, що зможе виконати таке завдання. Розумово відсталі дошкільники вважали, що зможуть виконати інші непосильні для них завдання і одночасно не бу­ли впевнені у своїх можливостях щодо цілком до­ступних для них видів робіт.

...У розумово відсталих дітей дошкільного віку, якщо їх спеціально не навчати, запізнюється розви­ток критичності, самооцінки... Учні початкових кла­сів допоміжної школи також не мають адекватних уявлень про свої можливості. Вони або надмірно за­вищують їх, або занижують.... Г.М.Дульнєв помітив, що учні допоміжної школи початкових класів не можуть правильно оцінити свої можливості. Вони беруться за будь-яке завдання. Це пов'язано з низь­ким рівнем розвитку інтелекту і з первинним недиференційованим рівнем розвитку афективної сфери... У молодшого школяра немає різниці між рівнем до­магань ("я хочу") і самооцінкою ("я можу")... Самоо­цінка і оцінка товаришів стає адекватнішою, почи­наючи з середнього шкільного віку [Ж.І.Шиф]. Са­мооцінка розуму в учнів 5-7 класів загалом досить реалістична: більшість учнів поставили себе на оці­ночній шкалі за розумом нижче класного керівника. Разом з тим,, деякі п'ятикласники з низькою успіш­ністю вважали себе розумнішими за вчительку. Мо­жливим мотивом такої оцінки було негативне став­лення до вчительки... У цьому впливі емоційного компоненту проявилась незрілість особистості час­тини розумово відсталих п'ятикласників, які, оціню­ючи розум, не змогли диференціювати своє ставлен­ня до вчителя і визначення його інтелектуальних здібностей. У семикласників подібна залежність не відмічалась... Учні сільської школи адекватніші в оцінці свого розуму, ніж міські школярі.

...У формуванні самооцінки відіграють роль за­гальні соціальні впливи, соціально-психологічні стан­дарти поведінки... Адекватнішою є самооцінка учнів старших класів допоміжної школи з гарною успішністю і вищими розумовими здібностями, менш адекватну, завищену самооцінку проявляють підлітки з більш об­меженими інтелектуальними даними, гіршою успішністю... Для дослідження рівня домагань учням пропону­вали зибрати завдання певного ступеня складності. Учень виконував 5 завдань за власним вибором...

У розумово відсталих дітей, як і в нормі, розвиток самооцінки і рівня домагань відбувається при розмежу­ванні двох рівнів домагання - загальноособістісного (глобального) і диференційованого (за типами діяльності)... Найбільш стійким виявився рівень домагань уч­нів допоміжної школи у трудовій діяльності, а найменш стійким - при виконанні завдань з мови.

Адекватність першого вибору завдання з віком підвищується у розумово відсталих школярів. Разом з тим, спостерігається значна неадекватність реакції на успіх та невдачу... порівняно з учнями масової школи. У 39% випадків реакція розумово відсталих на неуспіх виявилась неадекватною... Після невдало­го розв'язання задачі розумово відсталі переходили до складнішої задачі.

Деякі підлітки (12%) ... схильні до іншого типу неадекватності. Через невпевненість у собі вони після успіху вибирали легші задачі. Значна частина розумово відсталих школярів байдуже поставилась до свого успі­ху або невдачі, що свідчило про несформованість у них рівня домагань. Необхідно зазначити, що у семиклас­ників кількість подібних реакцій у двічі менша, ніж у п'ятикласників. Отже з віком рівень домагань формує­ться у більшої частини розумово відсталих...

Для виявлення причин соціальної неадекватнос­ті дітей-олігофренів була розроблена методика рет­роспективної  оцінки  вибору.  Після  виконання  завдань на рівень домагань досліджуваному пропону­валось оповідання, у якому співставлялась реакція двох однолітків на ситуації успіху та невдачі. Один з них діяв адекватно, а другий - ні. Досліджуваний повинен був оцінити правильність поведінки персо­нажів. Більшість розумово відсталих школярів, зо­крема і ті, що в аналогічній ситуації діяли неадеква­тно, вірно оцінили запропоновані ситуації...

Отже, в основі неадекватної поведінки розумово відсталих дітей лежить не тільки і не стільки інтеле­ктуальна недостатність, скільки своєрідне поєднання інтелектуальних і емоційно-вольових, афективних компонентів, в результаті чого зрозумілі дітям моти­ви адекватних дій, не стали ще дієвими, не набули особистісного смислу...

З віком взаємозв'язок самооцінки та рівня до­магань у розумово відсталої дитини стає все більш нерозривним. Проте у ступені сформованості цієї єдності велику роль відіграє вид діяльності... Найбільші зрушення у злитті цих властивостей відмічаються у трудовій діяльності, а найменші - у навчальній. Цей факт пояснюється самою структурою трудової діяльно­сті, результатом якої є наочно сприйнятий продукт, а також зростаюча його об'єктивна та суб'єктивна значи­мість для учня допоміжної школи. Трудове навчання постійно наштовхує учня на самооцінку своїх дій,... на формування рівня домагань...

...Велику роль у розвитку особистості розумово відсталої дитини відіграє оцінка нею свого положен­ня в колективі, рівень домагань у галузі міжособистісних стосунків... В учнів 1-2 класів допоміжної школи відсутнє адекватне розуміння свого місця у класі, більшість з них неусвідомлено переоцінюють його. В учнів 3-4 класів з'являється реалістична оцінка, а у деяких навіть недооцінка свого статусу у групі...

...Спільним для підлітків з нормальним інтелек­том і для учнів допоміжної школи є ... парадокс ус­відомлення: учні, що займають сприятливе станови­ще в колективі, схильні недооцінювати або адекват­но оцінювати його; підлітки, що не користуються симпатіями однолітків, переоцінюють своє станови­ще в колективі. Коефіцієнт усвідомлення свого місця в системі міжособистісних стосунків... в учнів 5 кла­су допоміжної школи не відрізняється від такого ко­ефіцієнта в учнів початкових класів масової школи, а показник усвідомлення у розумово відсталих се­микласників наближається до коефіцієнта підлітків з нормальним інтелектом. Це свідчить про те, що з віком усвідомлення свого становища в групі у розу­мово відсталих школярів зростає.

...Загальне уявлення про місце однолітків у [структурі особистих взаємин] утворюється у [розу­мово відсталих підлітків] швидше і є більш прави­льним, ніж усвідомлення власного становища. Своє становище в колективі учні зазвичай переоцінюють у більш організованих класах, оскільки товариське ставлення один до одного створює ілюзію симпатій.

Шляхи формування адекватної самооцінки і реалістичного рівня домагань

[Для виховання самооцінки і домагань у розу­мово відсталих дітей] необхідні певні корекційно-педагогічні заходи. Перш за все педагог повинен ви­явити особливості самооцінки і рівня домагань в уч­нів свого класу, використовуючи експериментальні методики. Використання експериментальних завдань може дати прямий педагогічний ефект. Спонтанно сформована самооцінка, невиразний рівень домагань розумово відсталих школярів в момент експеримен­ту не лише проявились, але й вперше усвідомились підлітками...

Загальною умовою вироблення реалістичної са­мооцінки та рівня домагань у розумово відсталих підлітків в навчальній діяльності є усвідомлення учнями завдання. Реалізувати це загальне положен­ня допомагає використання зміненого методу визна­чення рівня домагань. Вправи, самостійно вибрані учнями, виконуються ними дуже старанно, оскільки вибір залежав від їхнього бажання... Необхідно вчи­ти розумово відсталих школярів диференційованим реакціям на успіх та невдачу, щоб подолати різкі пе­репади від самого високого рівня до найнижчого...

Учні масової школи мимовільно переносять вміння критично поставитись до своїх досягнень у навчальній діяльності на інші позаурочні ситуації. У допоміжній школі цей процес здійснюється під кері­вництвом вчителя...

Щоб стимулювати формування реалістичного рівня домагань, рекомендується:

•    створювати в навчальному і виховному процесі ситуації, які вимагають від розумово відсталих дітей конкретної оцінки своїх дій і критичного підходу до них;

•    перед виконанням завдання пропонувати дітям обдумати вчинки, співставити їх із зразком, з діяльністю інших;

•    виробляти чіткі, зрозумілі учням критерії, пове­дінки   і   діяльності,   допомагати   користуватись ними для порівняння кожним учнем своєї поведінки з виробленими критеріями;

•  співвідносити педагогічні оцінки з самооцінками учнів, попереджувати розходження між ними;

•    виробляти реалістичний  рівень домагань у ді­тей, більш глибоко знайомити їх з іншими про­фесіями і видами діяльності;

•    створювати ситуації, що забезпечують успіх в діяльності невпевнених в собі дітей або неуспіх для тих, хто дуже завищує свої домагання, ана­лізувати причини результатів.

ВИХОВАННЯ ВОЛЬОВИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ У РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ДІТЕЙ

Особливості волі розумово відсталих дітей

...Вивчаючи розумово відсталих дітей, педагога від­значають недостатність сформованості вольових якос­тей у них, більшу залежність їхньої поведінки від конк­ретної ситуації, "дефект володіння власною поведінкою" (Л.С.Виготський). [В учнів початкових класів допоміж­ної школи] переважають імпульсивні рухи і дії...

Вольові особливості учнів різних клінічних груп неоднакові... Учні основної неускладненої групи до­сить чітко проявили свої якості - цілеспрямова­ність, наполегливість, витримку, стриманість.

Збудливі учні, не розуміючи повністю інструкцію, "з місця" починають виконувати завдання, що призво­дить до порушення порядку дій... Особливо важкі для них завдання, які вимагають гальмівного процесу...

Загальмованим дітям притаманне байдуже став­лення до... завдань, безініціативність. Вони не про­являють наполегливості при зустрічі з труднощами.

...У розумово відсталої дитини недорозвиток во­льових якостей можна пояснити не тільки первин­ним ядерним дефектом, але іноді й умовами, які по­єднуються з наслідками первинного дефекту. [Це] неправильне ставлення батьків (надмірна опіка або неувага і навіть жорстокість), негативний вплив пе­ребування в масовій школі. Під впливом коригуючо­го навчання і виховання у дітей-олігофренів з'явля­ються і проявляються вольові якості особистості... За даними М.Г.Царидзе, прояви цих якостей характерні для 54% учнів, що закінчують допоміжну школу. У решти дебілів 15-16-річного віку переважає імпуль­сивна поведінка.

Розвиток вольових якостей особистості у розумово відсталих дітей

Основними вольовими якостями, які необхідно сформувати у розумово відсталої дитини, є: само­стійність, самоволодіння, самоконтроль, витримка, енергійність, наполегливість, рішучість...

Внаслідок цілеспрямованих вольових впливів в учнів допоміжної школи в першу чергу розвиваються активізуючі вольові якості, а ... за ними - гальмуючі.

...Щоб формувати вольові якості в учнів допо­міжної школи, необхідно:

•    враховувати особливості розумово відсталих (над­мірно не опікати, при необхідності допомагати);

•    ставити перед дітьми віддалені цілі, пов'язані з по­зитивною соціальною оцінкою їхніх досягнень;

•    виробляти у дітей вміння планувати дії, проду­мувати їх;

•    активно використовувати гру як засіб форму­вання плануючої основи діяльності і поведінки;

•    вчити  дітей   супроводжувати  дії  мовленням   і складати словесний звіт про дії та вчинки.

ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД ДО УЧНІВ ДОПОМІЖНОЇ ШКОЛИ

Завдання індивідуального підходу

Індивідуальні відмінності між розумово відста­лими дітьми визначаються ... етіологією захворюван­ня, спадковістю, мікросередовищем, вихованням і ставленням оточуючих...

Індивідуальні особливості учнів зумовлюють інди­відуалізацію їхнього навчання і виховання. Актуальним завданням індивідуального підходу є не тільки враху­вання індивідуальних особливостей дітей, а й збере­ження та формування їхньої індивідуальності....

ВИСНОВКИ

...Дані про особливості формування і розвитку різних сторін особистості розумово відсталої дитини дозволяють зробити такі висновки:

1. Кожна властивість особистості дитини в процесі її навчання і виховання розвивається, має тенденцію наближення за своїми показниками до норми.

2.   Найважливіший позитивний  вплив  на розвиток особистісних    якостей    здійснюють    трудова    і навчальна діяльність дитини.

3.   Вирішальний вплив на розвиток особистості шко­ляра, формування в нього позитивних рис харак­теру здійснює колектив однолітків.

4.   В учнів допоміжної школи спостерігається тенде­нція до своєрідного переносу сформованих пози­тивних якостей особистості на інші її якості, на всю особистість в цілому.

5.   Важливою умовою, яка прискорює процес фор­мування соціально-позитивних якостей особисто­сті, є розуміння і усвідомлення самою дитиною ступеня  сформованості  і  соціальної  значущості виховання в неї цих якостей.

6.   Для   успішного   розв'язання   завдань   соціальної адаптації  випускників  допоміжної   школи  необ­хідна  науково   розроблена  система  професійної орієнтації, яка включає співвідношення можливо­стей і особистісних особливостей кожної дитини з   вимогами  певного   кола  професій.   Необхідна

спеціально розроблена система підготовки розу­мово відсталих до майбутнього сімейного життя.

7.   Особистість розумово відсталої дитини розвиває­ться у відповідності з загальними для неї і нор­мальної дитини закономірностями, з особливостями, зумовленими впливом психофізичних аномалій. [Це слід враховувати в корекційній роботі].

8.   У розвитку особистості розумово відсталої дити­ни немає "стелі", а, навпаки, є потенційні можли­вості...   Наявність   таких  можливостей  дозволяє оптимістично дивитись на проблему  соціально-трудової адаптації цих дітей, на застосування до них поняття особистість...

версія для друку