Киян О. Вивчення та формування здатності до життєтворчості в молодшому шкільному віці

Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник/Ред. кол. Н.Софій (голова), І.Єрмаков (керівник авторського колективу і науковий редактор),та ін. - К.: Контекст, 2000. - 336 С.

Необхідність навчати дітей мистецтва жити зу­мовлена потребою суспільства у творчій особис­тості, яка може швидко адаптуватися до змін, нових умов. Адже глибока криза в нашій країні стала причиною відкидання усталених орієнтирів і повної невизначеності нових. Хоча ідея творчості життя має глибоке коріння у філософії, психології, культурі (Г.Гегель, Е.Гуссерль, Софія Русова, Григорій Сковорода, Е. Фромм, П. Юркевич та ін.), психологія життя особистості відокремилася в ок­рему науку лише в другій половині XX ст. Швид­кий розвиток цієї галузі зумовив визначення нової освітньої стратегії національної школи - пе­дагогіки та психології життєтворчості.

Життєтворчість - "це духовно-практич­на діяльність особистості, що спрямована на про­ектування, планування, програмування та творче здійснення нею свого індивідуального життя". Сьогодні вже сформовано основні принципи, кон­цептуальні положення, а також охарактеризовано зв'язок психологічної та педагогічної технологій у процесі життєтворчості.

Зупинімося на аналізі окремих експеримен­тальних матеріалів, одержаних у процесі роботи з молодшими школярами.

Психологічна наука нині має значний арсенал специфічних методів вивчення життєтворчих можливостей особистості, аналізу життєвого шля­ху в цілому та його структурних одиниць. Такі методи називають біографічними. Основна їх частина була запропонована представниками гу­маністичної психології. Спочатку дослідники використовували тільки ретроспективний опис власного минулого або всього життєвого шляху

історичних персонажів. Учення З.Фрейда та К.Юнга активізували значення категорії майбут­нього, що вони вважали активним засобом пристосування людини до постійної мінливості світу. Ідея вивчення особистості в єдності "минуле-теперішнє-майбутнє" належить К.Левіну.

Прикладом конкретних методик вивчення життєвого шляху є кольорова символізація на зразок: "Барвиста стрічка життя", "Розфарбуй своє майбутнє", художньо-графічне трактування ("Полотно долі"),метод часової лінії (поділ осо­бистої лінії життя на відповідні відрізки), цик­лічний тест (зображення минулого, теперішнього та майбутнього у вигляді кіл), а також інтерв'ю, тестування, спонтанні та продуковані автобіогра­фії, вивчення продуктів діяльності, проективні методики (методика незакінчених речень) тощо. Великі можливості має каузометрія - метод, роз­роблений російськими психологами під ке­рівництвом О. Кроніка.

Досить цікаві результати дає змогу отримати методика "метафори часу" В.Кнаппа. В аналізованій інтерпретації використання цієї методики передбачався самостійний добір учнями найбільш удалих порівнянь до термінів "час", "минулий час", "теперішній час", "майбутній час" (дедуктивний підхід). На запитання відповідали 54 третьокласники. Для більшості з них час летить швидко, тому порівнюють його зі стрілою, кулею, вітром, швидким поїздом, вітряком чи каруселлю. Решта дітей зупинилась на відносних трактуваннях: "як автомобіль - і їде, і зупиняється". Шість учнів не знайшли відповіді на це запитан­ня і тільки для одного хлопчика час рухається повільно ("Я дивлюся на годинник через кожні 5 хвилин"). У подальшій словниковій роботі діти не завжди вдаються до порівняння понять, однак вдало добирають до них визначення. Ця методи­ка, окрім характеристики рівня орієнтації молодших школярів у життєтворчому часі, дає можли­вість частково проаналізувати внутрішній стан дітей ("Минуле для мене було поганим. Тепе­рішнє для мене - мука"; "Минуле засохло, як квітка. Теперішнє я бережу як зіницю ока"); фі­лософське осмислення ними реалій життя ("Майбутнє - це життя, що попереду"); інформує про надії та сподівання ("Майбутнє - це коли я вийду заміж").

Найоригінальніші дитячі метафори стосують­ся минулого часу ("це альбом спогадів і повчань", "непотрібне сміття", "томагочі, який помер", "старе жовте листя"). Можна припустити, що третьокласники не тільки мають певні можливості щодо самооцінки пережитого ними, а й здатні робити оригінальні висновки. Цю думку підтверджують і дослідження за іншими методиками. В цілому діти досить прозаїчно оцінюють теперішній час ("це школа", "це навчання", "це дуже важливий і потрібний час", "це книга, яку я зараз читаю"), а живуть надіями про невідоме і таємне майбутнє. Експерименти за біографічними методиками викликають у дітей молодшого шкільного віку жвавий інтерес, саме тому вони завжди активно входять у співпрацю. Проте для дослідника, а в перспективі і для класовода, важливо не обмежу­ватися самим лише виявленням ознак життєтворчих можливостей, а й спланувати систему розвивальної та корекційної роботи залежно від отриманих результатів.

Приклади загальновідомої психокорекції для дорослих та підлітків знаходимо в Е.Берна (ме­тод групової психотерапії), К. Роджерса (індирективний метод психотерапії), В. Франкла (логотерапія як метод корекції смисложиттєвих уяв­лень), а також у Є. Головахи та О. Кроніка (методи реконструкції життєвих програм із використанням комп'ютера). У початковій школі таку роботу ми розпочали із запровадження пробних уроків життєтворчості. їх головна мета - цілеспрямоване засвоєння системи автобіографічних знань, опанування загальної техніки самоаналізу життє­вого шляху. Певний досвід використання такого типу занять проаналізовано у працях О.Кроніка, автора методики «Lifeline»,та І.Батраченка, завідувача кафедри загальної та соціальної психології Дніпропетровського державного університету, од­ного з дослідників явища автобіографічної анти­ципації.

Варто зазначити, що окремі дослідження у психології антиципації базуються саме на підході до   феномена  автобіографічної  антиципації  як провідної складової життєтворчості. В основу такого підходу покладено близькість понять "ав­тобіографічна антиципація" та "стратегія життя". Останнє конкретизується низкою термінів ("жит­тєві цілі", "задум життя", "життєвий проект", "жит­тєва програма", "життєві плани "."життєве кредо"), які чітко спрямовані в майбутнє. До зображення повної картини життєвого шляху логічно входить самоаналіз минулого періоду життя та теперішнє трактування, що і взято нами за основу при створенні методики       формувального експерименту.

Наведемо короткий аналіз занять із курсу для 2 та 3 класів, який ми назвали "Життєзнавство". Апробація курсу проводилася на базі 2-В та 3-В класів спеціалізованої техніко-економічної школи № 36 м. Дніпропетровська. Уроки будувалися відповідно до визначених 10 тем.

1. Загальне уявлення про минуле, теперішнє та майбутнє в житті людини. 2. Минуле як повчальна частина людського життя.

3. Здатність людини до передбачення. Розмова про майбутнє.

4.  Учимося сьогодні. Скільки триває теперішнє?

5.  Казка вчить, як на світі жити.

6.  Байка повчає - людина розуму набирається.

7.  Мудрість не завжди залежить від віку (дещо про сенс життя).

8. Як готувати себе до життєвих труднощів (елементи автобіографічного тренінгу).

9. За якими законами будувати власне майбутнє?

10. Чим корисні для малят уроки життєзнавства?

Матеріал подається дітям на основі дидак­тичних принципів науковості, доступності та наочності. Терміни вводяться на рівні загального уявлення, широко використовуються яскраві ма­люнки та ілюстрації, прості схеми. Більшу части­ну уроку займають активні методи і форми на­вчання дітей: інсценування уривків із казок, обговорення літературних та життєвих ситуацій, ма­лювання, письмове тестування, розгадування крос­вордів, ребусів. Важливо допомогти дитині правильно оцінити власне місце в житті, вказати на позитивні приклади для наслідування. Уроки життєзнавства містять як освітній, так і високий виховний потенціал.

Доповнимо загальний аналіз фрагментом уроку життєзнавства у 3 класі.

Тема: "Здатність людини до передбачення. Розмова про майбутнє".

Мета: проаналізувати окремі приклади передбачення, виявити його роль у житті людини; розтлумачити термін "майбутнє".

Унаочнення: малюнок-символ майбутнього часу (заєць - емблема 1999 р.), ілюстрації до прикмет (сюжетні малюнки),таблиця "Майбутнє", фішки.

Учитель нагадує дітям про важливість знання власного минулого та минулого рідних, а також історії свого народу, адже без цих знань ніколи не можна стати освіченим і вихованим.

Рольова гра "Мудрість помилок" (один з учас­ників розповідає історію з минулого, а слухачі мають відгадати, чого вона навчила оповідача).

Бесіда

- Діти,поряд із думками про минуле в людини постійно виникає бажання заглянути у свій зав­трашній день. От хоча б у рік зайця (звернення до малюнка). А у вас бувають такі думки? Поясніть їх (діти в основному дають стверджувальні відповіді).

Існують навіть спеціальні професії, пов'язані з відгадуванням таємниць майбутнього: ворожки, провидці, письменники-фантасти. Як ви вважаєте, чи потрібні сьогодні такі професії (думки розходяться, але більше позитивних відгуків).

Ми повинні з'ясувати кілька запитань:

•    що означає слово "майбутнє"?;

•    яке майбутнє може мати людина?;

•    як навчитися "підглядати" у своє майбутнє?

Про що говорить слово "майбутнє", ви вже, я думаю, зрозуміти (те, що чекає попереду). Вияв­ляється, що бачити майбутнє може тільки людина. Послухайте одну цікаву історію, яку розповів В.Сухомлинський, назвавши її "Віл і садівник" (розповідь учителя).

Робота з художнім твором (діти обговорю­ють твір і доходять висновку, що бачити май­бутнє - велике щастя, адже ніяка робота не страшна, коли знаєш, що вона принесе користь).

Творча пошукова робота

- Скільки людей на землі,стільки й майбутніх доль. На жаль, те, що буде попереду, - не завжди радісне й приємне. Погляньте на таблицю "Майбутнє" і спробуйте доповнити її. Якщо відповідь буде правильною, "чарівне око" розплющиться.

Таблиця "Майбутнє"

Гра "Вибери своє майбутнє" (діти вибира­ють з таблиці слова, які б характеризували май­бутнє кожного, і описують свій вибір із викорис­танням кольору).

Урок охоплює різні форми роботи з народни­ми прикметами як прикладами секретів передба­чення природних явищ, що передаються з покоління в покоління. Закріплюючи матеріал, діти визначають терміни "майбутнє", "моє майбутнє", "майбутнє моєї сім'ї", "майбутнє країни", аналізу­ють тематичні життєві ситуації, висловлюють свої думки щодо вивченого.

Первинний аналіз ефективності експеримен­тального курсу "Життєзнавство" проводився на­ми на основі нескладного тестування, яке містило ряд запитань:

1. Чи сподобались уроки життєзнавства? Якщо зможеш, поясни, чому.

2.  Що найбільше запам'яталося?

3.  Чи потрібно з дітьми говорити про життя людини?

4.  На які ще запитання тобі хотілося б одержати відповідь?

На перше запитання ми отримали ствердну відповідь практично від усіх дітей, що брали участь в експерименті (24 третьокласники і 22 другокласники). Тільки одна дівчинка відповіла, що більше любить уроки математики.

Наведемо приклади найоригінальніших дитя­чих оцінок цього спецкурсу.

Ярослав (9 років): "Ми дізнаємось на уроках життєзнавства багато повчального, цікавого, почи­наємо робити менше помилок".

Микола К. (9 років): "Я дізнався багато ново­го на уроках життєзнавства про життя людей. Я хочу, щоб ці уроки не закінчувалися".

Марина Л. (8 років): "Мені сподобалися ці уроки, тому що на них я навчилась любити себе та поважати інших. Вони мені допомогли дивитися на наш світ іншими очима".

Юрій Л. (8 років): "Мені подобається життє­знавство, тому що ми вчимось бути дорослими, а ще намагаємося відповісти на найбільш складні запитання".

Юля Ш. (8 років): "Уроки життєзнавства роз­повідають про те, як треба жити; як із людьми жи­ти на землі і не сваритися".

Загалом третьокласники винесли для себе чіт­ке розуміння поділу життя людини на минуле, те­перішнє та майбутнє, для другокласників важливішим стало смислове наповнення уроків (казкові персонажі, повчальні історії тощо).

Не сумніваються діти і в необхідності таких занять. Адже: "нам буде не так важко в житті, бо робитимемо менше дурниць" (Антон С); "діти повинні знати, як жити" (Олександр С); "ми вчимося і все будемо розуміти, а молодші за нас не розумітимуть" (Оля К.).

Таким чином, результати експерименту дають змогу стверджувати, що теоретичне наповнення курсу "Життєзнавство" нескладне для сприйман­ня учнів 2-3 класів (зазначимо, що уроки прово­дились у класах вирівнювання). Вони легко й охоче ведуть діалог із вчителем, ставлять запитан­ня. Ми вважаємо, що така тематика уроків справді, може допомогти дитині хоча б частково зорієнтуватися в реальних життєвих ситуаціях.

Отримані наслідки узгоджуються з думками авторів технології педагогіки та психології життєтворчості. Вони стверджують, що "молодшому школяреві імпонує, що з ним, як із дорослим, го­ворять про найсерйозніші речі - не лише про оцінки та ігри, але и про те, що хвилює дорос­лих... Однак про серйозне з дітьми слід говорити просто, прагнучи звернутись до їх власного жит­тєвого досвіду, до прочитаних ними книжок, до побаченого ними по телевізору, впливаючи при цьому не лише на свідомість малюка, а й на його почуття".

Біографічні методики, використані в нашому експерименті, дають змогу проаналізувати багатий матеріал дослідів і продовжити пошук способів того, як саме, уже починаючи з початкової школи, навчати дітей жити у складному сучасному світі.

версія для друку