Дробот Л. Інтеграція в суспільство вихованців шкіл-інтернатів для дітей з наслідками поліомієліту

Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник/Ред. кол. Н.Софій (голова), І.Єрмаков (керівник авторського колективу і науковий редактор),та ін. - К.: Контекст, 2000. - 336 С.

У світі значно зріс інтерес до питань соціаль­ної реабілітації та інтеграції в суспільство дітей та підлітків із проблемами розвитку.

Очевидно, що система соціальної освіти в на­шій державі потребує змін, які могли б наблизити її до загальнолюдських цінностей. Ми повинні увійти до світової спільноти з новим ставленням до дітей, які мають проблеми в розвитку, посту­пово розв'язуючи питання інтеграції в суспіль­ство, зокрема, й інтегрованого навчання.

Одне з головних завдань спеціальної загаль­ноосвітньої школи-інтернату для дітей з наслід­ками поліомієліту і церебральним паралічем - підготовка випускників до адаптації в сучасних економічних умовах, до їхнього входження в незнайомий, складний світ виробничих, ділових і міжособистісних стосунків.

В Україні функціонує 19 спеціальних загаль­ноосвітніх шкіл-інтернатів такого типу. Безперечно, флагманом серед них є Київська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат №15 для дітей з на­слідками поліомієліту і церебральним паралічем. На основі досвіду колектив співробітників цього закладу під керівництвом відділу корекційної осві­ти НМЦ середньої освіти Міністерства освіти і науки України, Інституту дефектології, Інституту проблем виховання АПН України розробив і реа­лізує модель корекційно-адаптаційного виховання дітей з урахуванням сучасних підходів у розвитку спеціальної педагогіки та психології.

Основними рисами цієї моделі є гуманізація й спрямованість на соціальну адаптацію та ін­теграцію дітей у суспільство.

Гуманізація полягає в запровадженні охорон­ного режиму і значної диференціації у виховній роботі. Це досягається шляхом створення та реалізації гнучких програм, які допомагають форму­вати в дітей знання, уміння й навички відповідно до їхніх можливостей. Такі мобільні програми фронтальної роботи поєднуються з розвивальними, що дає змогу реалізувати потенційні компен­саторні можливості кожного учня.

Це не тільки підготовка до навчання у школі, а й до життя в суспільстві.

Як свідчить практика, випускники спеціальних загальноосвітніх шкіл-інтернатів для дітей з на­слідками поліомієліту і церебральним паралічем здебільшого виявляються неконкурентноздатними на ринку праці з огляду на певні обставини. Головні з них - низька професійна підготовка, обмежений вибір спеціальностей, на які часто не­має попиту, відсутність можливості продовжити професійну освіту чи отримати іншу професію.

Ці та інші фактори спонукали педагогічний колектив школи-інтернату до пошуку найефек­тивніших шляхів підготовки випускників такого типу шкіл до життя, запровадження нових профі­лів навчання; перенесення професійної підготов­ки підлітків із проблемами розвитку до школи-інтернату.

Згідно з програмою дослідно-експерименталь­ної роботи медико-педагогічного реабілітаційного комплексу на базі цієї школи-інтернату як першо­чергові визначено такі завдання:

1) психолого-медико-педагогічне обґрунтування змісту та нових педагогічних технологій навчання і трудової підготовки дітей з церебральним паралічем та іншими органічними ураженнями нервової системи;

2) проектування програм, поєднання навчання з комплексною медико-соціальною й трудовою реабілітацією.

Мета освіти в такому закладі - максималь­ний розвиток особистісного потенціалу учнів, спрямований на соціальну адаптацію та інте­грацію випускників у суспільство.

Отже, наша школа-інтернат - це освітньо-ви­ховний, корекційно-реабілітаційний заклад, чим пояснюється і його відмінність від звичайної загальноосвітньої школи, і всі труднощі роботи в ньому, і специфіка керівництва ним.

Однак у читача не повинно скластися вражен­ня, що навчальний процес тут спрощений, не такий, як у звичайній масовій школі. Вихованці інтер­нату, які мають нормальний інтелект, опановують програму середньої загальноосвітньої школи. Майже щороку серед них є золоті медалісти. Діти з проблемами розумового розвитку отримують ос­віту в обсязі допоміжної школи, здобувають профе­сію. Частина учнів мають затримку психічного розвитку, яку вмілою, копіткою працею коригують педагоги, медики. Тому стандарт освіти для дітей з руховою патологією (а саме такими є вихованці Київської №15 спецшколи-інтернату) охоплює З ступені: початковий, основний і середній.

У компенсаторно-адаптаційній сфері врахову­ється специфіка контингенту учнів; її зміст спря­мований на корекцію психофізичного розвитку особистості, створення компенсаційних, соціально-адаптаційних способів діяльності. Це виявляється в поєднанні освітньої й лікувальної роботи, організації ортопедичного та захисного режимів, розширенні й поглибленні фізичного виховання, реалізації методик, спрямованих на корекцію ін­дивідуального розвитку з урахуванням особистіс­ного потенціалу дитини.

Виконання цих та інших завдань потребує впро­вадження у навчальному закладі не тільки допрофесійної, а й професійної підготовки учнів за авторськими програмами, де б враховувались не лише об­межені можливості дітей і підлітків із психофізич­ними розладами, а й особливості ринку праці.

Педагогічний колектив спецшколи-інтернату №15 м. Києва за участю методичного центру Мі­ністерства освіти і науки України розробив "Програмно-методичні рекомендації з професійно-трудового навчання (шевська справа) для 8-12 кла­сів спеціальної загальноосвітньої школи-інтерна-ту для дітей з наслідками поліомієліту та цереб­ральним паралічем" (П.Кириченко), "Програмно-методичні рекомендації щодо змісту й організації роботи в 11 допоміжному класі з виробничим на­вчанням спеціальної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей з наслідками поліомієліту та це­ребральним паралічем" (Л.Дробот та педколектив спецшколи-інтернату).

Головним завданням навчально-реабілітацій­ного центру є якнайповніше розкриття та реаліза­ція здібностей кожного вихованця, всебічне пом’якшення труднощів у розвитку дитини для то­го, щоб вона мала змогу в майбутньому посісти належне місце в суспільстві. Велику увагу необ­хідно відводити тісному поєднанню практики з наукою, забезпеченню практичних педагогів, психологів, медиків, соціологів методичною літературою, а також індивідуальному підходові в за­стосуванні ортопедичних пристроїв.

Звісно, не на останньому місці тут повинна бу­ти психологічна та соціальна підтримка дітей, яка допоможе розвинути в собі впевненість, самоповагу, довіру - усе те,що прокладає шлях до соціаль­ного самоутвердження.

Реалізації цих завдань сприяє міцна навчаль­но-матеріальна база. Йдеться передусім про два солідні відділення лікувально-оздоровчого комплексу - лікувально-діагностичне та лікувально-реабілітаційне. До складу навчально-експеримен­тального комплексу також входять загальноосвітня школа (1-12 класи). У 1-4 класах навчаються діти із затримкою психічного розвитку, паралельно функціонують 1 - 10 класи для дітей із проблемами розумового розвитку. Близько 100 дітей навчаються вдома.

Для навчально-реабілітаційного центру як пе­дагогічної системи характерна органічна єдність навчально-виховного процесу. Вона полягає в сполученні ефективних методів навчання з різ­ними формами позакласної виховної роботи. В основу процесу навчання покладена логіка пізнан­ня, ефективне формування пізнавальних інтересів учнів. Саме для цього впроваджуються інтегрова­ні курси, практикується розробка особистих навчальних планів, програм тощо.

Чітко продумується й позакласна виховна ро­бота, яка теж має певну специфіку. Плідно діють різновікові об'єднання учнів за інтересами на базі центру, а також за його межами. Наголос робить­ся на збагаченні світу дитини засобами народної педагогіки, пріоритеті загальнолюдських цінностей, стимулюванні самовиховання.

У центрі особливу увагу надають урокам про­фесійно-трудового навчання. Найуспішніше вихо­ванці опановують шевську справу. Після закінчен­ня школи їх працевлаштовують на фабриці "Ремвзуття"; дехто з них створив власні майстерні.

Ці приклади доводять, що створення навчаль­но-реабілітаційних центрів, удосконалення їх роботи - запорука успішної реалізації ідеї навчання дітей з особливими потребами в інтегрованому середовищі.

версія для друку