Завірюха Л. Використання програми „Крок за кроком” у практиці соціальних працівників

Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник/Ред. кол. Н.Софій (голова), І.Єрмаков (керівник авторського колективу і науковий редактор),та ін. - К.: Контекст, 2000. - 336 С.

В умовах трансформації українського суспіль­ства, на тлі всіх негараздів, економічної та соціаль­ної нестабільності все більшої актуальності з-поміж освітян і громадськості набувають такі про­блеми: реалізація програм, спрямованих на розви­ток відкритого демократичного суспільства, реформування системи освіти (довкілля, початкова школа, вища школа); інтеграція дітей з особливими потребами в активне життя суспільства, ефективне виховання рис, необхідних для життя в демократичному суспільстві для того, щоб сприй­мати себе як складову спільноти, а також як громадянина держави, світу.

В Україні фахівців із соціальної роботи го­тують у вищих навчальних закладах, зокрема в університеті "Києво-Могилянська академія", Національному університеті ім. Тараса Шевченка, Запорізькому державному університеті та ін.

У 1999 р. почав працювати Відкритий міжна­родний університет розвитку людини "Україна", де серед інших введено нову спеціальність: соціальний працівник - соціальний працівник-психолог (очна і заочна форми навчання). Вища осві­та в університеті надається багатьом молодим людям з функціональними обмеженнями, які вчаться разом зі своїми повносправними ровесни­ками. І вчаться із задоволенням. їхні батьки жва­во цікавляться навчально-виховним процесом, по­требами вузу.

Під час навчального процесу, а також у бібліо­теці університету студенти мають змогу ознайомитися з міжнародними правовими документами, законодавчими актами та нормативними доку­ментами України з питань соціально-правового захисту дітей; з матеріалами Всеукраїнської науково-практичної конференції "Реабілітаційна пе­дагогіка на рубежі XXI століття", яка відбулася в Хортицькому навчально-реабілітаційному багато-профільному центрі (Запоріжжя), "Довідником матері особливої дитини"; інформацією "Пробле­ми дітей з особливими потребами в контексті освітньої реформи у м. Львові", матеріалами круглого столу на тему "Роль педагогічно-реабіліта­ційних центрів у процесі інтеграції дітей з особливими потребами в активне життя суспільства", яку проводив Всеукраїнський фонд "Крок за кроком" (Київ, квітень, 2000 ).

Знайомство з програмою Всеукраїнського фон­ду "Крок за кроком" розширює кругозір сту­дентів, зосереджує їхню увагу на пропаганді демократичних цінностей у соціальній роботі, заохочує до прояву активної громадянської позиції. Програма націлює на збереження особистості вихованців у складних,а іноді й драматичних обста­винах життя, а також орієнтує, як представляти та захищати права й інтереси дітей з особливим потребами, встановлювати зв'язки з громадсь­кістю, співпрацювати з батьками цих дітей.

Цікавлюсь, які почуття та емоції викликають у студентів університету "Україна" діти з особ­ливими потребами, як вони ставляться до них.

Студентка Оксана Васильєва: "Мені добре відомо, що являють собою ці діти, які в них про­блеми та з якими проблемами стикається їхня ро­дина і взагалі суспільство. Ці діти, природно, та­кож мають право на пристойне життя в нашому суспільстві. В Україні створюються нові умови для спеціальної освіти в дитячих садках (для ді­тей із порушеннями слуху, зору, з певними утрудненнями в розвитку мовлення (логопедичними), психічною затримкою розвитку). Мені здається, якщо з дитинства дітям з обмеженими можливос­тями надавати більше уваги щодо навчання та ви­ховання, наше суспільство тільки виграє. Адже в сучасному житті є такі сфери, у яких діти зможуть виконувати найпростішу роботу, і зрештою вони почуватимуть себе повноцінними, оскільки їхнє життя не буде надміру обтяжливим для рідних і суспільства. Так діти зможуть виконувати посильну для них роботу, що надаватиме їм душевний спокій і матеріальну підтримку.

Те, що з нами поруч живуть такі діти, допома­гає, у першу чергу, здоровим людям ставати більш гуманними, милосердними й терпимими одне до одного, до недоліків, які в нас є.

Такі діти почуваються трохи беззахисними в наш неспокійний і прагматично налаштований час, але поява їх - не випадковість. Деякі з них творчо обдаровані (здібні до музики, малярства тощо), але для них слід створювати певні, навіть спеціальні умови, щоб вони могли якось само-стверджуватися. Вони щиро радітимуть усьому гарному, доброму, що їх оточуватиме".

Студентка Людмила Копач: "Я не хочу віри­ти, щось у мені не хоче вірити в саме існування проблеми. Бо коли бачу дитину, це маленьке жит­тя у візку, то наче забуваю про гени та всі ці хво­роби і думаю: "Вона ж така маленька, така рідна, і цілі ж руки, ноги, а вона сидить". Я наче чогось не розумію, ні, я думаю, що всі не розуміють, по­миляються, не відчуваючи того, що ця дитина мо­же ходити. Я простягаю до неї руки, вона підво­диться,  пригортаю її до себе, а потім ми біжимо затишними вуличками міста, підстрибуючи і лов­лячи тополиний сніг. А що... А раптом вона не встане?!! Не знаю, що то, чи біль, чи жах, але якесь тужне заціпеніння охоплює мене. Невже вона ніколи не встане?!! Болісно. За неї, за всіх, за Україну, за світ. Не хоче щось у мені визнавати цієї проблеми, бо такий це глибокий біль, коли усвідомлюєш, що вона не встане!"

Студент Дмитро Пузіков: "Діти з особливи­ми потребами викликають у мене почуття поваги, солідарності та бажання їм допомогти.

Поваги, бо це мужні люди, більшість з яких, по­при тяжкий недуг, намагаються розвинути свої здібності, досягти успіху, людського щастя. Такі прагнення притаманні кожній людині, але їх здій­снення для дітей з особливими потребами - річ вельми важка: їм постійно доводиться переборю­вати власний недуг, доводити собі й іншим власну суспільну повноцінність.

Я солідарний з ними, бо вважаю, що всі їхні проблеми, взагалі всі суспільні проблеми, є врешті-решт і мої проблеми Я невіддільна складова суспільства і не можу жити поза ним. Коли я дивлюся на сліпу чи прикуту до ліжка дитину, то чітко розумію: за певного збігу обставин я міг би бути на її місці. Тим більше, що значна частина цих дітей народилася здоровими, інвалідами вони стали через травму або хворобу, тобто суспільство не змогло вберегти їх здоров'я.

Отож, я відчуваю бажання допомогти їм, розрадити, впевнити, що вони мають здібності, й підтримати їх у розвитку цих здібностей. Багато ді­тей потребують повсякчасної турботи й догляду з боку батьків та суспільства в цілому. Надати цей догляд - обов'язок суспільства і кожного свідомого громадянина.

Моє ставлення до дітей з особливими потре­бами є вельми доброзичливими, приязним - зде­більшого це добрі, талановиті, порядні люди. І більшість їх, розвинувши свої здібності, зможуть досягти неабиякого успіху і стати повноцінними членами суспільства".

Програма "Крок за кроком" - складова підго­товки соціальних працівників в університеті. Компетентність соціальних працівників передбачає наявність усебічних знань, умінь, навичок роботи, зокрема з дітьми з особливими потребами, пошук шляхів їхньої інтеграції - з урахуванням особливостей дитини, її інтересів, стилю пізнання, рівня розвитку, властивостей темпераменту та характеру, культури родини.

Для різних категорій дітей в Україні функціонують дитячі садки, школи-інтернати в більшості областей України, навчально-реабілітаційні цент­ри для дітей-інвалідів (Київ, Львів, Миколаїв, Хмельницький, Полтава), навчально-реабілітацій­ний комплекс (Запоріжжя),гімназія-інтернат для сліпих дітей (Харків).

У перелічених педагогічно-реабілітаційних центрах шляхи й методи інтеграції дітей з особ­ливими потребами вдосконалюються паралельно з практикою. Будемо сподіватися, що ознайомлен­ня студентів з діяльністю цих центрів, з їх перспективними освітніми технологіями стане по­штовхом до пошукової роботи, напрацювання власних, авторських програм, розроблення мето­дик індивідуальної роботи з цією категорією ді­тей, оцінювання їхнього розвитку, а також апроба­ції програми партнерства з різними групами громадськості з метою створення освітньо-реабі­літаційних товариств.

Корисним може бути "сферний" підхід інтегра­ції дітей в активне життя суспільства, зокрема широкі можливості, насамперед інтеграції, в ду­ховній сфері. Враховуючи вікові особливості, це можуть бути: олімпіади, конкурси, виставки, фес­тивалі, огляди тощо.

Інтегроване навчання та виховання дітей з особливими потребами не може бути продуктив­ним без активної систематичної участі батьків у цьому процесі. Саме на них припадає основна ча­стина корекційних занять з дитиною в родині, які проводяться за завданнями спеціалістів. Робота з батьками цієї категорії дітей - ще одна важлива складова підготовки майбутніх соціальних пра­цівників.

Гадаю, що опанування реабілітаційної педагогі­ки потрібне й обов'язкове для ознайомлення, ви­вчення як майбутніми фахівцями, так і батьками дітей з особливими потребами. Формування в осо­бистості здатності до самостійного творчого здійс­нення власного життя потребує пошуків її реа­лізації. Одним із шляхів реалізації цієї життєво важливої проблеми може бути втілення проекту індивідуального життя особистості.

Орієнтовний план курсу

"Психологія індивідуального життя

особистості"

Тема 1. Індивідуальне життя особистості як соціально-психологічне явище

1.  Людське життя як предмет пізнання.

2.  Соціально-психологічна концепція життя особистості.

3.   Індивідуальне та суспільне життя особис­тості, діалектика взаємодії.

Тема 2. Цілі, сенс, цінності та пріоритети життя особистості

1.  Цілі та сенс життя.

2.  Цінності та пріоритети життя.

3.  Спосіб і стиль життя.

Тема 3. Життєвий світ особистості та детермі­нанти його побудови

1.  Життєвий світ особистості: поняття та структура.

2.  Простір життєвого світу та його типи.

3.  Часові координати життєвого світу особистості.

Тема 4. Життєвий шлях особистості

1.  Поняття "життєвий шлях особистості".

2.   Соціально-культурна зумовленість  життє­вого шляху.

3.  Психосоціальний фон життєвого шляху.

4.  Вікові цикли життя.

Теми 5-6. Картина життя особистості в суспільстві, яке трансформується

1.  Трансформація українського суспільства: перехід до нової моделі розвитку.

2.  Праця та ділові відносини.

3.  Людина в колі сім'ї.

4.  Дружба та кохання в системі життя особистості.

5.  Дозвілля та захоплення.

6.  Особистість наодинці.

Тема 7.  Становлення особистості як суб'єкта життєтворчості

1.  Життєтворчість як мистецтво жити.

2.  Формування "Я"- концепції.

3.  Самовизначення та життєвий вибір особистості.

Тема 8. Ідентичність особистості та її зміни

1.  Самоідентифікація особистості.

2.  Ідентифікація й адаптація особистості.

3.  Ідентифікація в мінливому суспільстві.

Тема 9. Технологія життєтворчості

1.  Життєва стратегія особистості.

2.  Життєве проектування поняття та технологія.

3.  Життєві суперечності та їх подолання.

Тема 10. Життєтворчість і доля

1.  Доля: приреченість чи вибір?

2.  Життєвий простір та багатовимірність життєвих реалій життя.

3.  Ролі, які ми обираємо.

Тема   11.   Особистісні  труднощі  у  здійсненні життєвої перспективи

1.  Особистість у суспільстві та індивідуальній кризі.

2.  Особистість із психічними травмами.

3.  Психологічний захист особистості.

4.  Сучасні методи психокорекції життєвого шляху особистості.

Тема 12. Проблема смерті та вічності у світосприйманні особистості

1.  Смерть як природне явище.

2.  Страх смерті та моделі символічного безсмертя.

3.  Сучасні концепції про смерть і вічність.

Практичні заняття Тема: Самопізнання

1.  Хто "я"? Навіщо "я"?

2. Чого я чекаю від життя: мої сподівання та плани.

Тема: Мій життєвий проект: удачі та нездійсненні мрії

1.  Життєва програма: поняття та структура.

2.  Очікування та життєва перспектива особистості.

3.  Імовірна модель життєвої програми особистості.

Тема: Простір та час у моєму житті

1.  Просторові та часові координати життєвого шляху особистості.

2.   Психологічний час  життя особистості як регулятор життєвого шляху особистості.

Тема: Структура власного "Я"

1.  Моє фізичне тіло.

2.  Мій дух.

3.  Моя душа.

4.  Мій життєвий світ.

Тема: Індикатори життєвої самореалізованості

1.  Життєвий успіх - його сутність та передумови.

2.  Показники життєвого успіху.

Тема: "Я" на арені суспільного життя

1.  Соціально-рольовий простір життя особистості.

2.  Ролі, які ми обираємо.

3.  Життєвий вибір та доля особистості.

Тема: Що я даю суспільству і чого я чекаю від нього?

1 Мій особистий внесок у суспільне життя та культуру.

2. Чого я чекаю від суспільства?

Тема: Елітарна особистість

1.  Елітарна особистість: поняття й сучасне уявлення.

2.  Сучасні якості елітарної особистості.

3.  Сучасні шляхи та засоби формування елітарної особистості.

Тема: Дружба та любов у моєму житті

1.  Дружба в моєму житті.

2.  Любов як сяйво людського життя. Любов як драма життя.

3.  Людина в колі сім'ї.

Тема:   Соціально-психологічні  бар'єри спілкування та шляхи їх подолання

1.   Форми прояву та причини конфліктів у міжособистісних стосунках.

2.  Шляхи досягнення гармонії в людських стосунках.

Тема: Психокорекція: формування системи са­моконтролю

1.  Психокорекція: поняття та сучасні методики.

2.  Показники ефективності психокорекції.

Тема: Що я знаю про таїни та загадкові явища людського життя

1.  Людське життя як таїна.

2.  Загадкові явища людського життя (телепатія, спіритизм, яснобачення та ін.).

Для проведення диспутів можуть бути вико­ристані, зокрема, такі теми:

•  Чого я очікую від життя?

•  Як я долаю життєві труднощі?

•  Що в мене на душі?

•  Що мене непокоїть у моєму майбутньому?

Запропонована тематика допоможе майбутнім соціальним працівникам у дотриманні найвищих гуманістичних норм і цінностей відкритого суспільства, прищепленні вмінь ставити перед собою мету і втілювати її в життя, адаптуватися до но­вих умов, будувати долю за своїм життєвим проектом, виховувати здатність до самореалізації й особистісного розвитку в цілому, а також сприя­тиме самовихованню відповідального ставлення особистості до життя, відповідності стилю життя загальнолюдським цінностям і нормам, насамкінець, дасть змогу подбати про своє фізичне, психічне та духовне здоров'я, налаштуватися на віру в поліпшення ситуації.

Праця за цією тематикою в організованих формах та на індивідуальному рівні допоможе підготувати дітей, молодь до складного, супереч­ливого життя в суспільстві, втілюючи принципи педагогіки життєтворчості, тобто "навчитися пі­знавати, навчитися працювати, навчитися жити ра­зом, навчатися жити". Така робота допоможе ви­вести дітей, зокрема дітей з особливими потре­бами, на шлях творчого самоздійснення. Важливо при цьому створити умови для їхньої самореа­лізації, духовного становлення, саморозвитку, по­збавити ізоляції від оточуючого середовища, реалій життя.

Кожний день в умовах українського суспільст­ва, яке трансформується у громадянське, пере­конує: чим більше ми вдосконалюємо свої мож­ливості, тим вагомішим стає наш внесок у спільну діяльність, у розвиток суспільства, в тому числі в гуманізацію змісту освіти та навчання.

версія для друку