Працевлаштування інвалідів: потрібні консолідовані зусилля

Здається, сьогодні вже можна сказати, що робота із розв'язання проблем інвалідів, зокрема, стосовно їх працевлаштування, починає набу­вати в Україні планомірного, систем­ного характеру. Підстави для такого обнадійливого висновку дають ре­зультати проведених 23 листопада 2005 року в Комітеті Верховної Ради України у справах пенсіонерів, вете­ранів та інвалідів розширених слу­хань на тему: "Працевлаштування ін­валідів: реалії та перспективи".

У комітетських слуханнях, які цього разу проходили у досить представницькому складі, взяли участь віце-прем'єр-міністр України з гуманітарних питань В'ячеслав Кири­ленко, заступник міністра праці та соціальної політики України Віктор Дьяченко, народні депутати України — члени Комітету, представники за­цікавлених міністерств і відомств, Фонду соціального захисту інвалідів, заступники голів облдержадміні­страцій з гуманітарної політики, ке­рівники регіональних управлінь пра­ці та соціальної політики, міжвідом­чих комісій з питань діяльності під­приємств та організацій громадських організацій інвалідів, представники наукових закладів.

Обґрунтовуючи актуальність те­ми порядку денного, голова Коміте­ту Петро Цибенко був лаконічним: "Хочу назвати лише одну цифру, яка красномовно ілюструє гостроту про­блеми, винесеної на обговорення: починаючи з 2000 року кількість ін­валідів в Україні зросла приблизно на півмільйона і за цей час, за офіційними статистичними даними, додатко­во створено близько 3 тис. робочих місць для інвалідів".

Про те, що проблема працевлаш­тування людей з обмеженими мо­жливостями є для України вкрай на­гальною і потребує нових, неорди­нарних рішень, переконливо засвід­чували й роздані учасникам слухань аналітичні матеріали. Ось лише кіль­ка основних цифр з них.

За останнє десятиріччя чисель­ність інвалідів у нашій державі збіль­шилась з 2,1 до 2,6 млн осіб і дося­гла 5% від загальної чисельності на­селення. При цьому кількість працю­ючих інвалідів на початок 2002 року досягла 323,7 тис. осіб або 14,5% від загальної кількості осіб з обмежени­ми можливостями, а у складі всього зайнятого населення — 1,6%. Із кожних 100 інвалідів внаслідок трудово­го каліцтва та професійного захво­рювання трудовою діяльністю зайня­то лише 6 осіб, а з усієї чисельності інвалідів з дитинства — тільки 10,5%.

Упродовж 2001 — 9 місяців 2005 року за кошти Фонду соціального за­хисту інвалідів створено близько 10 тис. робочих місць для працевлашту­вання осіб з особливими потребами. За 9 місяців 2005 року послугами Державної служби зайнятості скори­сталися близько 8 тис. осіб з інвалід­ністю, а працевлаштовано трохи більше 3 тис. інвалідів.

Яким чином найближчим часом забезпечити прорив у цій державно значущій роботі, вийти на якісно нові рішення і результати, — своїми дум­ками з цього приводу поділилися віце-прем'єр з гуманітарних питань В'ячеслав Кириленко, заступник мі­ністра праці та соціальної політики Віктор Дьяченко, секретар Комітету Верховної Ради України у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, голова підкомітету у справах інвалі­дів Валерій Сушкевич, представники інших зацікавлених організацій.

Цьогоріч започатковано кілька но­вих ініціатив, — підкреслив у своєму виступі В'ячеслав Кириленко, — що покликані допомогти розв'язати ті проблеми, з якими стикаються особи з обмеженими фізичними можливо­стями. І нагадав, що одним з перших соціальних указів Президента Віктора Ющенка став Указ від 1 червня 2005 року "Про першочергові заходи щодо створення сприятливих умов життє­діяльності осіб з обмеженими фізич­ними можливостями", на виконання якого уряд ухвалив план додаткових заходів, спрямованих, насамперед, на забезпечення безбар'єрності. Зро­зуміло, що такий план заходів потре­бує належного фінансування, — про­довжив віце-прем єр, — тому тема підтримки людей з обмеженими фі­зичними можливостями є, напевно, не тільки соціальною, а гуманістич­ною і потребує консолідованої діяль­ності усієї влади.

Щодо безпосередньо працевлаш­тування інвалідів, за словами В'ячеслава Кириленка, на сьогодні є пев­ний інструментарій, напрацьований у попередній час, але, з одного боку, його слід ефективно використовува­ти, з іншого, — напрацьовувати но­вий. Одним з першочергових заходів має стати надання державним цен­трам зайнятості більших, законодав­чо закріплених повноважень щодо працевлаштування інвалідів, норма­тивне врегулювання взаємодії з цих питань Державного центру зайнято­сті та Фонду соціального захисту ін­валідів, особливо на місцях. Фонд оперує ресурсами, зокрема, завдяки сплаті підприємствами штрафних санкцій, натомість не може у повно­му обсязі ефективно спрямувати ці кошти на працевлаштування інвалі­дів без взаємодії з Державним цен­тром зайнятості, який має більшу ба­зу даних вакансій та побажань робо­тодавців. Тож йдеться про ухвалення спеціального нормативного акта, мо­жливо, на рівні Кабінету Міністрів Ук­раїни. Необхідно також за активної участі громадських організацій інва­лідів підготувати нову Національну програму професійної реабілітації та зайнятості осіб з обмеженими фізич­ними можливостями, яка б включа­ла нові параметри та рубежі і, найго­ловніше, була б підкріплена фінанса­ми, розрахунками і узгодженими по­зиціями відповідних відомств в уря­ді, а також новими нормами, які до­зволять задіяти механізми виконан­ня цієї програми.

Ми готові, зазначив В'ячеслав Ки­риленко, разом попрацювати над створенням нового механізму заохо­чення роботодавців щодо залучення інвалідів до трудової діяльності, але не за рахунок лише податкових пре­ференцій. Поряд із цим треба роз­ширити можливості працевлашту­вання інвалідів за рахунок їх власної підприємницької діяльності, по-но­вому подивитися на самозайнятість інвалідів.

Проблему працевлаштування ін­валідів не можна розв'язати лише зусиллями соціального блоку уряду та соціальних установ на місцях. Тому за результатами комітетських слу­хань в уряді буде проведено низку консолідованих зібрань за участю всіх міністерств соціально-гуманітар­ного блоку та фінансистів з тим, аби напрацювати нові взаємоузгоджені підходи для комплексного розв'язан­ня проблем працевлаштування та ре­абілітації інвалідів. Зважаючи на комплексність порушених проблем, слід прискорити ухвалення концепції державної програми освіти інвалідів, яка б охоплювала широке коло пи­тань: від створення умов для інтегро­ваного навчання осіб з обмеженими фізичними можливостями у нав­чальному середовищі та проживан­ня таких студентів у звичайних гурто­житках до розв'язання проблем ко-рекційної педагогіки, ранньої реабілі­тації, яка б супроводжувала навчання дітей з особливими потребами.

Віце-прем'єр підтвердив бажання уряду зберегти пільги для підпри­ємств громадських організацій інва­лідів, якими ті користуються нині, аби вони могли витримати жорстку рин­кову конкуренцію, забезпечити на­лежне фінансування реабілітаційних центрів, готовність на урядовому рів­ні підтримувати зусилля громадсь­ких організацій інвалідів, спрямовані на безумовне виконання Указу Прези­дента України та заходів уряду щодо подолання безбар'єрності. Позиція громадських організацій інвалідів тут має бути максимально активною, — зауважив пан Кириленко.

Більш детально на конкретних проблемах, пов'язаних з працевлаш­туванням інвалідів, зупинився в сво­їй доповіді заступник міністра праці та соціальної політики Віктор Дья­ченко. Кожний 20-й українець, заз­начив він, має обмежені можливості, тобто є інвалідом. Щороку в Україні вперше визнається інвалідами близько 200 тис. чоловік. Поліпшити їх матеріальний стан, забезпечити стабільність і впевненість у завтраш­ньому дні, інтегрувати в суспільне життя, довести, що вони є рівними з-поміж рівних — ось основні крите­рії, досягти яких можливо, лише ви­рішивши проблему зайнятості інва­лідів.

Доповідач відмітив позитивну роль встановлення нормативу ство­рення робочих місць для інвалідів як головного на сьогодні чинника, що забезпечує працевлаштування інва­лідів на підприємствах та в організа­ціях, проаналізував основні показни­ки роботи Фонду соціального захи­сту інвалідів та Державної служби зайнятості, зокрема в розрізі регіо­нів, окремо спинився на проблемних питаннях.

Насамперед, як ніколи гостро за­ступник міністра поставив завдання забезпечення виконання нормативу створення робочих місць для інвалі­дів бюджетними установами та ор­ганізаціями. "Чинним законодав­ством не передбачена сплата такими установами штрафних санкцій за нестворені робочі місця, — зазна­чив Віктор Дьяченко, — проте нор­матив робочих місць їм ніхто не зменшував. Тож перед нами стоїть завдання забезпечити цей показник і починати треба з Міністерства пра­ці та соціальної політики, з Фонду соціального захисту інвалідів, Дер­жавної служби зайнятості, районних і обласних держадміністрацій, міс­цевих органів праці та соціального захисту населення. Це — завдання №1. Вирішивши його, будемо мати всі аргументи, щоб вимагати цього і від інших".

Відповідно до чинних норматив­но-правових актів щодо працевлаш­тування інвалідів, зазначив далі до­повідач, цим на сьогодні опікуються органи праці та соціального захисту населення, Державної служби зайня­тості, Фонду соціального захисту ін­валідів, місцеві органи влади. Проте жодний із згаданих орган/в не зо­бов'язується працевлаштувати інва­ліда, а лише сприяє в межах своєї компетенції. Це, мабуть, одна з най­головніших причин низького рівня зайнятості осіб з обмеженими фізич­ними можливостями. Тому потрібно якнайшвидше внести зміни до поста­нови Кабінету Міністрів України №314 від 3.05.95 р. "Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів" і затвердити нову редакцію Положення про робоче місце інвалі­да та порядок працевлаштування ін­валіда.

З метою реалізації завдань, виз­начених Указом Президента України від 11.07.2005 №1073 "Про вдоскона­лення державного регулювання у сфері зайнятості населення та ринку праці в Україні", повідомив Віктор Дьяченко, під час доопрацювання

Державної програми зайнятості на­селення на 2006-2009 pp. до нього включено окремий розділ — заходи щодо професійної реабілітації та працевлаштування осіб з обмежени­ми можливостями.

Доповідач підкреслив особливу роль громадських організацій інвалі­дів та створених ними підприємств у забезпеченні зайнятості інвалідів і висловив стурбованість Міністерства тим, що в деяких з них нині склалася непроста ситуація. Враховуючи це, Мінпраці звернулося до керівників регіональних органів виконавчої вла­ди з пропозицією створити регіо­нальні робочі групи для вивчення фінансово-господарського стану підприємств громадських організацій інвалідів у регіонах та вишукай» шляхів поліпшення їх економічного становища, забезпечення рентабель­ної роботи, підвищення заробітної плати працівників, створення у трудових колективах здорового мікро­клімату, зокрема, забезпечення налагодженої співпраці на взаємовигід­них умовах з іншими суб'єктами гос­подарювання. Результатом такої ро­боти має стати бізнес-план по кож­ному підприємству, спрямований на досягнення головної мети — аби кожне підприємство було рентабель­ним, забезпечувало роботою інвалідів і виплачувало їм достойну заробітну плату.

З-поміж інших проблем, які потребують свого вирішення у сфер зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, пан Дьяченко назвав порівняно низький рівень освіти інвалідів та їх професій ної підготовки; відсутність система заохочення роботодавців щодо пра­цевлаштування інвалідів та єдиної державної управлінсько-організацій­Ної структури, на яку безпосередньо покладалася б відповідальність за працевлаштування та зайнятість ін­валідів.

Для виправлення такого станови­ща, на його думку, слід, насамперед, створити умови для отримання інвалідами освітніх послуг усіх форм і типів, що надаються державою, зо­крема, шляхом інтеграції в загальний навчальний процес та зарахування дітей-інвалідів до навчальних закла­дів поза конкурсом, запровадження відповідного квотування місць для такої категорії дітей; збільшити обся­ги державного замовлення на підго­товку інвалідів у професійно-техніч­них та вищих навчальних закладах; розвивати мережу реабілітаційних центрів, забезпечивши їм належне фінансування; зберегти державну підтримку підприємствам та органі­заціям громадських організацій інва­лідів, зокрема, шляхом пільгового оподаткування їх діяльності; опрацю­вати нові механізми заохочення ро­ботодавців щодо залучення інвалідів до трудової діяльності, зокрема, шляхом субсидіювання коштів Фон­ду соціального захисту інвалідів на покриття витрат по виплаті зарплати інвалідам; закріпити за Державною службою зайнятості функції основ­ного органу, який відповідатиме за працевлаштування інвалідів.

У співдоповіді Валерій Сушкевич головну увагу приділив правовим за­садам вирішення проблеми праце­влаштування, їх практичному втілен­ню та подальшій перспективі.

За останні чотири роки, підкре­слив він, законодавча база для ефек­тивного вирішення проблеми зайня­тості інвалідів силами депутатського корпусу була суттєво вдосконалена. Закон України "Про реабілітацію інва­лідів в Україні" сформулював основні принципи державної політики у сфе­рі реабілітації інвалідів, визначив ви­ди і форми реабілітаційних заходів, законодавчо закріпив право інваліда на той чи інший вид реабілітації зале­жно від індивідуальних потреб, зо­крема, щодо соціально-трудової і професійної реабілітації.

Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів Украї­ни стосовно вирішення проблем про­фесійної і трудової реабілітації інва­лідів" (реєстраційний №4595) мав на меті не тільки вдосконалити і підвищити ефективність регуляторних ме­ханізмів державної підтримки діяль­ності підприємств громадських орга­нізацій інвалідів, але й вперше ство­рив відповідну позитивну мотива­цію у роботодавця до працевлашту­вання осіб з обмеженими фізични­ми можливостями.

Майбутній Закон, а наразі законо­проект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо ви­рішення проблем трудової зайнятості інвалідів" (реєстраційний №3668), спрямований на те, аби вперше встановити державні гарантії інвалі­да на зайнятість, професійну підго­товку та перекваліфікацію, соціальне страхування на випадок безробіття, отримання відповідної державної со­ціальної допомоги з безробіття тощо.

Принципові зміни запропоновані і при опрацюванні Комітетом нової ре­дакції Закону України "Про зайнятість населення" (на даний момент законо­проект відкликаний урядом) та до "Трудового кодексу України".

Суттєвим кроком вперед було прийняття Верховною Радою за під­тримки Комітету змін до базового Закону України "Про основи соціаль­ної захищеності інвалідів в Україні", які врегулювали питання пріоритет­ності правових норм статті 19 (вста­новлення нормативу працевлашту­вання інвалідів) над нормами галузе­вих законів і поширили норматив працевлаштування інвалідів та право застосування штрафних санкцій і на підприємства з чисельністю працюю­чих від 8 до 15 осіб.

Проте таке суттєве вдосконален­ня законодавчої бази, вважає Вале­рій Сушкевич, не було підтримане на­лежним чином з боку органів вико­навчої влади, що негативно позначи­лося на етапі реального втілення за­конодавчих новацій.

Основними проблемами й негати­вами, на його думку, є, насамперед, низька ефективність діяльності цен­трів професійної реабілітації, зокре­ма, Всеукраїнського центру в Лютіжі; переважання некваліфікованої праці у структурі зайнятості інвалідів як прямий наслідок недоступності для них вищої освіти; негаразди у забез­печенні інвалідів технічними засоба­ми реабілітації, зокрема, протезуван­ням та автотранспортом; бар'єрність виробничого середовища як один з проявів загальної суспільної бар'єрності; недостатньо результативна поточна діяльність Фонду соціально­го захисту інвалідів; низька ефектив­ність використання державної під­тримки підприємствами громадських організацій інвалідів; невизначеність функцій Державної служби зайнято­сті щодо працевлаштування інвалі­дів, а також недостатня співпраця ін­ших міністерств і відомств у спільно­му вирішенні проблеми зайнятості інвалідів.

З-поміж невідкладних заходів, яких слід вжити, найперше Валерій Сушкевич назвав забезпечення взає­модії та координації роботи Держав­ної служби зайнятості, Фонду со­ціального захисту інвалідів і Комісії з питань діяльності підприємств та ор­ганізацій громадських організацій ін­валідів. У цьому контексті, зазначив він, стають незрозумілими пропози­ції окремих урядовців щодо ліквіда­ції Комісії.

Ще одне завдання найближчої перспективи— подальше зміцнення законодавчих засад сприяння праце­влаштуванню інвалідів, зокрема, прийняття Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів Украї­ни стосовно вирішення проблем про­фесійної і трудової реабілітації" — як перший крок до впровадження пози­тивної мотивації у роботодавця до працевлаштування інвалідів та спів­праці з підприємствами громадських організацій інвалідів.

Окрім цього, зазначив пан Сушке­вич, необхідно негайно розробити механізм реалізації Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", прийняти ще нинішнім складом пар­ламенту Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо трудової зайнятості ін­валідів", державну комплексну про­граму "Освіта — інвалідам", безумовно, зберегти податкові преференції для підприємств громадських органі­зацій інвалідів, провести ретельний аналіз функцій Фонду соціального захисту інвалідів і оптимізувати його діяльність, удосконалити роботу Ко­місії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організа­цій інвалідів щодо працевлаштуван­ня інвалідів тощо.

З урахуванням подальшого обго­ворення учасники комітетських слу­хань прийняли рішення, яке, зокре­ма, передбачає:

— Рекомендувати Кабінету Міні­стрів України, Раді міністрів Авто­номної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській місь­ким державним адміністраціям у процесі розроблення і реалізації за­ходів у сфері зайнятості населення на виконання Указу Президента Ук­раїни від 11.07.2005р. №1073/2005 "Про вдосконалення державного ре­гулювання у сфері зайнятості насе­лення та ринку праці в Україні" зосе­редити увагу на першочерговому вирішенні питань професійної реа­білітації та працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливо­стями.

— Кабінету Міністрів України:

1) посилити контроль за виконан­ням підприємствами, установами та організаціями, зокрема бюджетни­ми, вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", внести пропозиції щодо вдосконалення чинного зако­нодавства в частині посилення пер­сональної відповідальності керівни­ків підприємств за невиконання нор­мативу робочих місць для забезпе­чення працевлаштування інвалідів, нереєстрацію підприємств у відді­леннях Фонду соціального захисту інвалідів та неподання відповідної звітності;

2) вжити заходів для вдоскона­лення нормативно-правових механіз­мів організації робочих місць для ін­валідів, посилення мотивації осіб з обмеженими фізичними можливо­стями до працевлаштування та з урахуванням вимог сьогодення вне­сти відповідні зміни та доповнення до постанови Кабінету Міністрів Ук­раїни від 03.05.1995 р. №314 "Про ор­ганізацію робочих місць та праце­влаштування інвалідів";

3) розробити пропозиції щодо внесення змін до чинного законодав­ства, спрямовані на посилення пози­тивної мотивації роботодавців до працевлаштування осіб з обмежени­ми фізичними можливостями, впро­вадження, з урахуванням досвіду країн СНД та деяких європейських держав, дієвих механізмів державної підтримки підприємців — фізичних осіб з числа інвалідів та інших форм самозайнятості;

4) з метою комплексного вирі­шення проблем працевлаштування інвалідів розробити та затвердити нормативно-правові акти, спрямова­ні на практичну реалізацію Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні";

5) забезпечити надання держав­ної підтримки підприємствам гро­мадських організацій інвалідів, зо­крема, щодо збереження податкових преференцій, законодавчого вдоско­налення механізмів їх реалізації та формування державного замовлен­ня на продукцію зазначених підпри­ємств;

6) посилити контроль за виконан­ням вимог Закону України "Про заку­півлю товарів, робіт та послуг за дер­жавні кошти" в частині реалізації пре­ференцій, що надаються підприєм­ствам громадських організацій інва­лідів;

7) включити до проекту Держав­ної програми зайнятості населення на 2006-2009 pp. окремий розділ щодо професійної реабілітації та працевлаштування осіб з обмежени­ми фізичними можливостями;

8) передбачити в процесі по­дальшого опрацювання проекту За­кону України про Державний бю­джет України на 2006 рік можли­вість не залучати цільові кошти, що надходять до Фонду соціального захисту інвалідів як штрафні санкції за невиконання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаш­тування інвалідів, на фінансування утримання реабілітаційних центрів прискорити підготовку та скеруван­ня до парламенту урядового зако­нопроекту щодо фінансування із за­гального фонду Держбюджету реа­білітаційних центрів для інвалідів та дітей-інвалідів;

9) з метою створення особам з обмеженими фізичними можливо­стями сприятливих умов для їх реалі­зації на ринку праці передбачити при доопрацюванні проекту Державного бюджету України на 2006 рік суттєве збільшення видатків на забезпечення інвалідів технічними засобами реабі­літації, зокрема, на протезування та спеціальний автотранспорт;

10) посилити контроль за реаліза­цією комплексних заходів щодо створення умов для здобуття освіти інвалідами протягом усього життя у навчальних закладах, незалежно від їх типу, підпорядкування і форми власності — на виконання указів Президента України від 01.06.2005 р. №900 "Про першочергові заходи що­до створення сприятливих умов жит­тєдіяльності осіб з обмеженими фі­зичними можливостями" та від 04.07.2005р. №1013 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціо­нування та розвитку освіти в Україні";

11) передбачити при розробці проектів держбюджетів України на відповідні роки видатки (зокрема, на рівні місцевих бюджетів та міжбюджетних трансфертів) на реалізацію Указу Президента України від 1 чер­вня 2005 р. №900 "Про першочергові заходи щодо створення сприятливих умов життєдіяльності осіб з обмеже­ними фізичними можливостями", зо­крема, щодо ліквідації бар'єрності виробничого середовища.

- Міністерству праці та соціаль­ної політики України:

1) розробити звітність щодо чи­сельності інвалідів та їхньої зайнято­сті, активізувати роботу із створення інформаційного банку даних щодо працездатних інвалідів, вакансій робочих місць, на яких можливе праце­влаштування осіб з обмеженими фі­зичними можливостями;

2) визначити Державну, службу зайнятості як єдину державну упра­влінсько-організаційну структуру, що є відповідальною за працевлаштуван­ня та зайнятість інвалідів; розглянути можливість укомплектування струк­турних одиниць зазначеної служби фахівцями з професійної реабілітації;

3) забезпечити поліпшення коор­динації роботи Фонду соціального за­хисту інвалідів і Комісії з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів що­до сприяння професійній і трудовій реабілітації осіб з обмеженими фізич­ними можливостями; узагальнити і підтримати досвід регіональних комі­сій з питань діяльності підприємств та організацій громадських організацій інвалідів у Запорізькій і Хмельницькій областях щодо впровадження прозо­рих та ефективних механізмів (зокре­ма, компенсаторних) надання дер­жавної підтримки підприємствам гро­мадських організацій інвалідів;

4) здійснити реальний аналіз функцій Фонду соціального захисту інвалідів та, виходячи з пріоритетів та необхідності поліпшення фінансо­вого забезпечення витрат на соціаль­но-трудову та професійну реабіліта­цію осіб з обмеженими можливостя­ми, розглянути можливість оптимізації його діяльності за рахунок пе­редачі до Мінпраці функцій здійснен­ня видатків щодо соціального захи­сту інвалідів, які фінансуються за ра­хунок загального фонду Держбю­джету;

5) звернути увагу Міністерства праці та соціальної політики України на необхідність раціонального і ці­льового використання бюджетних коштів, що виділяються Фондом со­ціального захисту інвалідів підпри­ємствам на створення робочих місць для інвалідів; з метою підвищення ефективності їх використання вжи­ти заходів для зміцнення керівного складу зазначеного Фонду;

6) вдосконалити чинну нормативно-правову базу діяльності Фонду со­ціального захисту інвалідів у частині фінансування ним видатків на зміц­нення матеріально-технічної бази ре­абілітаційних центрів, виробничих майстерень тощо, здобуття особами з обмеженими фізичними можливо­стями вищої і професійної освіти, на­дання позик підприємствам, що за­сновані не громадськими організа­ціями інвалідів, визначивши при цьо­му певні пріоритетні напрями викори­стання цільових коштів;

7) вжити заходів для оптимізації існуючої мережі центрів соціально-трудової і професійної реабілітації, центрів ранньої реабілітації дітей-інвалідів, розширення їх функціональ­ної спроможності, передусім, збіль­шення номенклатури спеціальностей, за якими проводиться підготовка працездатних інвалідів, поліпшення науково-методичного та кадрового забезпечення діяльності цих центрів;

8) підвищити рівень науково-ме­тодичного забезпечення професійної реабілітації і трудової зайнятості лю­дей з інвалідністю.

— Міністерству охорони здоров'я України поліпшити якість складання індивідуальної програми реабілітації інвалідів відповідно до Закону Украї­ни "Про реабілітацію інвалідів в Укра­їні", забезпечивши відповідну коор­динацію з Міністерством праці та со­ціальної політики України і його міс­цевими органами при розробці її по­ложень.

- Міністерству освіти і науки Ук­раїни:

1) прискорити на основі принци­пів інтегрованого навчання інвалідів розробку та затвердження Держав­ної програми "Освіта інвалідів" та Державної програми розвитку освіти в Україні на 2006-2010 pp.; розшири­ти практику дистанційного навчання для інвалідів, поліпшити фінансуван­ня наукових досліджень з питань здобуття освіти та професійної реа­білітації інвалідами; поліпшити ка­дрове забезпечення освітніх закладів спеціалістами у сфері трудової та професійної реабілітації;

2) посилити контроль за реаліза­цією комплексних заходів щодо створення умов для здобуття освіти інвалідами протягом усього життя у навчальних закладах, незалежно від їх типу, підпорядкування і форми власності — на виконання указів Президента України від 01.06.2005 р. №900 "Про першочергові заходи що­до створення сприятливих умов жит­тєдіяльності осіб з обмеженими фі­зичними можливостями" та від 04.07.2005р. №1013 "Про невідкладні заходи щодо забезпечення функціо­нування та розвитку освіти в Україні".

— Комісії з питань діяльності під­приємств та організацій громадських організацій інвалідів із залученням відповідних громадських організацій інвалідів, заснованих ними підпри­ємств, вжити належних організацій­них заходів для підвищення ефектив­ності використання фінансової допо­моги, що надається зазначеним під­приємствам Фондом соціального за­хисту інвалідів за рахунок спеціаль­ного фонду Держбюджету України.

- Комітету Верховної Ради Укра­їни у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів:

1) звернутися до голови Верхов­ної Ради України з поданням щодо прискорення розгляду законопроек­тів про внесення змін до Бюджетного кодексу України (реєстр. №3417);

2) забезпечити підтримку законо­проектів, спрямованих на вирішення проблем трудової зайнятості інвалі­дів, та тих, що мають на меті встано­влення єдиного для підприємств, установ та організацій всіх галузей та форм власності нормативу робочих місць для забезпечення працевлаш­тування інвалідів;

3) внести в установленому порядку пропозиції до Верховної Ради України про подолання вето Президента Укра­їни на Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів Ук­раїни щодо професійної і трудової ре­абілітації інвалідів" (реєстр. № 4595);

4) забезпечити видання матеріа­лів слухань у Комітеті окремою бро­шурою.

Джерело: журнал Соціальне партнерство, Спецвипуск, січень 2006

версія для друку