Кот М.З. Розвиток трудових навичок майбутньої професії у дітей з особливими потребами

Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник/Ред. кол. Н.Софій (голова), І.Єрмаков (керівник авторського колективу і науковий редактор),та ін. - К.: Контекст, 2000. - 336 С.

Цілеспрямоване ознайомлення дітей з працею дорослих, з різними видами трудової діяльності, починаючи з раннього дитинства, сприяє розв’язанню ряду корекційно-виховних завдань, формуванню спрямованості до набуття навичок майбутньої професії дитини, яка має особливі потреби.

Поряд з цим постає проблема, орієнтації на ефективне використання збережених функцій організму, здатних узяти на себе компенсаторно-корекційне навантаження, спрямоване на роз­виток психічних процесів. Адже вони сприяють розвиткові умінь та навичок, пізнавальній ак­тивності в різних видах трудової діяльності в умовах допоміжної школи-інтернату.

Трудова діяльність дітей з особливими потре­бами охоплює господарсько-побутову працю, самообслуговування, працю у природних умовах; ручну працю.

Важлива форма організації трудової діяльно­сті, до якої необхідно залучати учнів, - ручна праця. Під час занять необхідно орієнтувати їх на потребу і бажання працювати старанно та само­стійно. До змісту трудових завдань ми відносимо виготовлення різноманітних іграшок з паперу, подарунків батькам, аплікацій із природного матеріалу.

Трудові завдання поступово ускладнюються, діти починають працювати з більшою кількістю матеріалів (з тканиною, картоном, фанерою, деревом, глиною, пластиліном), опановують способи роботи з певними інструментами (учаться ко­ристуватися молотком, обценьками, ножівкою то­що). Дітей навчають різати, склеювати, зшивати

аркуші, вирізувати за готовою викрійкою або зразком.

Особливе значення має створення належних виробничих умов для праці, забезпечення дітей необхідним матеріалом та інструментами. Для цього в робочому куточку повинні бути комплек­ти столярних інструментів, обладнання для шиття тощо. Усе слід розмістити так, щоб ним було зручно користуватися.

Організація і проведення праці з дітьми по­требує від вихователя певної підготовки. Він до­бирає відповідний матеріал, продумує послідов­ність його використання з демонстрацією окре­мих операцій, звертає увагу учнів на певні труд­нощі у виконанні завдання, а також навчає їх пра­вильно користуватися інструментом, коригує розумову діяльність за рахунок компенсаторних можливостей організму.

Одна з найдоступніших форм трудової діяль­ності дітей з особливими потребами - доручення, які можна розрізняти за такими ознаками: за складністю завдань (прості, складні); тривалістю їх виконання (короткочасні, тривалі); характером організації (індивідуальні, групові).

Просте доручення полягає в тому, що учень має виконати одноразове завдання, наприклад: принести книжку, олівець, ручку, покласти на міс­це використаний інструмент тощо. Доручення потребує певних розумових зусиль, що сприяє ак­тивізації діяльності учнів. Перед тим, як дати доручення, вихователеві необхідно провести роз’яснювальну роботу, проконтролювати його виконання. Поступово доручення ускладнюються.

Довготривалі доручення можуть бути пов'я­зані з ускладненими завданнями, наприклад: упродовж періоду, визначеного вихователем, учневі доручається підтримувати порядок, стежити за чистотою у спальній кімнаті, поливати квіти, го­дувати тварин. У змістовому плані, доручення мо­жуть бути корекційно спрямованими, активі­зувати уміння раціонально використовувати ро­бочий час, приймати правильне рішення. Вико­нання доручень виховує в учнів чуйне ставлення до товаришів і дорослих, формує почуття відповідальності.

Добираючи доручення, вихователь повинен обов'язково враховувати індивідуальні та психо­фізичні можливості кожного учня.

В організації дітей для виконання трудових завдань необхідно звертати їхню увагу на поря­док у робочій кімнаті, на робочому місці (якщо не все гаразд - слід доручити кільком вихованцям прибрати).

Завершуючи роботу з учнями, вихователь звер­тає їхню увагу на прибирання робочого місця, розміщення використаного матеріалу і інструмен­тів на відповідних місцях, підбиває підсумки виконання кожним учнем поставленого завдання. Кращі вироби вихователь рекомендує на шкільну виставку, інших учнів нагороджує похвалою, а тим, хто не впорався з виконанням завдання, про­понує допрацювати на наступному занятті.

Дітям з обмеженими психофізичними можли­востями притаманні певні особливості у засвоєнні практичних умінь і навичок, які полягають у тому, що без впливу педагога (розповіді, пояснень, показу, інструктажу), учні не помічають допущених помилок і не розуміють, як це впливає на кінцевий результат праці. Практичні уміння в них не формуються спонтанно, без впливу вчителя. То­му вони потребують систематичного навчання, застосування різноманітних методів та прийомів. Добираючи їх, вихователь повинен враховувати ступінь опанування учнями трудових операцій, знати їхні індивідуальні можливості, виявляти по­зитивне ставлення до кожного вихованця. Щоб за­безпечити відповідні умови для виконання учнями поставлених трудових завдань, треба утримувати в порядку робоче місце, а також враховувати фактор часу в роботі, об'єктивно оцінювати результати своєї діяльності і трудової діяльності учнів.

Тільки за такої організації трудової діяльності з дітьми, які мають особливі потреби, можна при­вчити їх до посильної повсякденної праці, сформувати уміння та навички майбутньої професії, досягти усвідомлення учнями їхніх реальних і потенційних можливостей. Це максимально повно забезпечить адаптацію випускників допоміжної школи-інтернату до життя та праці, інтеграцію в сучасне суспільне оточення.

версія для друку