Біленко О. Соціальні аспекти особистості в суспільстві нових можливостей

Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник/Ред. кол. Н.Софій (голова), І.Єрмаков (керівник авторського колективу і науковий редактор),та ін. - К.: Контекст, 2000. - 336 С.

Одна з фундаментальних соціальних потреб - потреба і прагнення людини ствердити себе в очах оточуючих, серед інших людей, а також у власній думці, продемонструвати себе в пози­тивному образі, набути суспільного визнання та почуття особистісної значущості. Надзвичайно важлива та актуальна ця проблема для дітей із особливими потребами.

"Ми постійно дивимося на інших у пошуках сигналів, що підтверджують, що вони бачать нас такими, якими ми бажаємо бути, - успішними, розумними, привабливими, милосердними, пре­зентабельними, люб'язними, дружніми, досвідче­ними, добре поінформованими".

Американський соціолог І.Гоффман трактує поведінку людини не лише як маніфестацію внут­рішніх властивостей характеру, прагнень і до­магань, а головним чином як складний обмін сим­волами і значеннями з оточуючими. Інші за­хідні психологи метою самоствердження особис­тості вбачають могутність, домінування над людь­ми, владу. Звідси - відповідні прояви самоствер­дження у формі протесту, агресії, самопрезентації (А.Адлер), або, навпаки - у формі конформізму, упідлеглення, покори обставинам (У.Мак-Дауголл).

У системі адміністративно-командного, дефор­мованого соціалізму, коли оплата праці безпосе­редньо не співвідносилася з трудовим внеском людини, поширеною життєвою стратегією була мі­німізація трудових зусиль (явище так званого рестрикціонізму),яка супроводжувалася намаган­нями отримати щонайбільше безкоштовних со­ціальних благ із громадських фондів споживання. Задля цього "правила гри" вимагали від пере­січної людини виявляти політичну лояльність, а також перебільшувати в очах оточення мінуси знегоди власного матеріального становища ("прибіднятися"). Соціологи в середині 80-х рр. фіксували: лише 20-30% працівників трудилися на повну силу. Незатребуваність творчих можли­востей і резервів великої кількості відомих і не­відомих широкому загалу особистостей - сер­йозна вада і провина попереднього суспільного ладу - потребувала від реформаторів усунути відчуження робітників, службовців, селян від власності та управління виробництвом.

Трансформація відносин власності в україн­ській економіці 90-х рр. призвела до встановлення тривалого перехідного устрою - номенклатурно­го капіталізму. Суспільству нав'язано несправед­ливу, жорстку систему, коли сильний перемагає слабшого, будує свій матеріальний добробут на бід­ності та жебрацтві інших. "Суспільство атомізувалося. Кожен залишається сам на сам, і грати йому доведеться у п'єсі без правил, без сюжету, де і задум режисера нерозбірливий". Молоді від­водиться роль спринтера на життєвій дистанції, однак у неї немає ні часу, ні досвіду проаналізу­вати себе та соціальну структуру суспільства. Рек­лама, ТБ, мода задають лише фінішну риску, яку треба перетнути у групі лідерів, щоб бути визна­ними суспільством. Західний аналітик Б.Брок-Утне вбачає коріння аморальної конкуренції у стандартах, на які суспільство орієнтує молодь че­рез свої інститути: "Чи є підстави вважати, що іє­рархічний характер системи освіти стимулює слухняність і лояльність по відношенню до влади замість вміння критично оцінювати її? Чи не є формальна освіта своєрідною системою гноблення, де головна функція вчителя (про що б не йшлося в офіційній навчальній програмі) - це класифі­кація учнів, відбір переможців і переможених? Чи не слугують школи тим місцем, де дітей учать ми­стецтву суперництва, де їм навіюють, що все життя - це щурячі перегони, з яких ти повинен вийти переможцем? Чи не навіюють людині з самого дитинства, що важливо випередити іншого, бути найсильнішим, найсміливішим, найшвидшим, а для того, щоб опинитися попереду, потрібно тиснути інших?".

На жаль, стандарти престижу стосуються більше зовнішніх ознак способу життя, не врахо­вують усієї палітри варіацій культурно-цін­нісних світів, розмаїття індивідуальних стилів життя. Суспільство, здається, недооцінює і ту тривожну обставину, що безліч молодих людей у роки панування "дикого ринку" в Україні, не ма­ючи ні освіти, ні професії, звикли до наявності ве­ликих грошей, отриманих у сфері рекету, тіньових торгово-посередницьких і фінансових операцій. Чи забажають, а головне, чи будуть здатні вони прийняти чесні, прозорі правила гри, за якими цінувалися б професіонали, а спекулятивний капі­тал поступився б місцем продуктивному? Класик західної соціології Р.Мертон, автор концепції "по­двійної невдачі" ,вважає, "що якщо молода людина не може задовольнити своїх потреб ні в легальній творчій діяльності, ні в активній протиправній, то вона компенсує ці нестатки такою діяльністю, яка веде, її до саморуйнування як особистості. В умовах, коли частина молоді не має можливості для належного професійного чи особистісного самовизначення, поринання в алкоголізм, наркома­нію чи примітивний секс стає своєрідним компен­саторним засобом".

Справжній успіх досягається на перехресті ін­тересів особистості та суспільства, коли робота не зводиться до заробітчанства, а дає змогу задоволь­нити потребу людини в самоствердженні та самореалізації. Молода Україна хоче мати можли­вість користуватися результатами власних тру­дових зусиль, усіма благами сучасної цивілізації і самостійно творити життя - таке, про яке мріє. Саме в підприємництві молодих людей усе більше приваблює можливість працювати на себе, а не на чужого "дядю" (незалежно від того, мається на увазі державна організація чи приватний влас­ник), займатися справою до вподоби, а не тому, що "так заведено".

Відмінності в знаннях, уміннях, здібностях, за умов розвиненої ринкової економіки, відбива­ються і на оплаті праці, бо представники навіть однієї спеціальності надають організації (фірмі) неоднакові прибутки. Водночас, принцип соціаль­ної солідарності потребує забезпечення про­житкового рівня менш успішних індивідів, аутсайдерів, допомоги їм піднятися з принизливого стану бідності. Оскільки більшу частину укра­їнського суспільства дратує і навіть морально "травмує демонстративне підкреслювання аксесу­арів красивого розкішного життя" з боку "нових українців", важливо створити таку психологічну атмосферу в соціумі, яка б послабила почуття зверхності успішних і меншовартості неадаптованих до нових форм життя.

Актуальним завданням видається вирівню­вання стартових можливостей різних груп ді­тей, зокрема і дітей з особливими потребами; шансів на отримання освіти; вільний вибір про­фесії, соціальне просування, доступ до куль­турних цінностей. "У реальному житті привіле­єм народження в заможній родині користуються і здібні, й недолугі нащадки багачів. А тягар не­сприятливих родинних чинників принижує всіх без винятку дітей із бідніших сімей, перетворю­ючи, як зазначає американський вчений А.Окун, на мийників машин, потенційних полісменів із се­реднім рівнем прибутків і роблячи полісменами тих, що могли б стати заможними лікарями. За цих обставин нерівність можливостей лише по­глиблює нерівність прибутків". Суспільство зо­бов'язане своєчасно виявляти обдарованих моло­дих людей, а також винагороджувати особисто­стей по заслузі за їхніми позитивними якостями.

На сучасному українському ринку праці скла­лася досить строката мозаїка — істотна різниця в досвіді, кваліфікації, обсязі роботи, з одного боку, і затребуваності того чи іншого роду занять - з іншого. Нижче розглянемо, яким чином молода людина може презентувати себе перед роботодавцем з найкращого боку, не заподіявши шкоди цільності своєї особистості і не йдучи всупереч власним переконанням.

Німецький психолог Кіршнер виокремлює шість основних внутрішніх бар'єрів, які заважа­ють розкриттю наших здібностей:

1.   Ми перекладаємо відповідальність на інших замість того, щоб нести її самим.

2.   Іншим ми віримо більше, ніж самим собі, оскіль­ки   самі  достеменно  не  знаємо, що  для   нас  є головним.

3.   Лицемірство з люб'язності веде до деградації наших почуттів.

4. Нам бракує готовності захищати наше право на щастя і самореалізацію.

5.  Ми дозволяємо заглушити в собі силу, що дає нам незалежність, а саме   -   фантазію.

6.  Нездатність звернутися до важливого і легко відмовитися від усього несуттєвого, другорядного.

Час відкинути ілюзію, що людина може відповідати лише одній-єдиній посаді, виконувати якусь одну звичну трудову функцію. У резюме (автобіографії) бажано вказати на факти закін­чення усіляких курсів з отримання додаткових спеціальностей чи підвищення основної кваліфі­кації, наявність фахових навичок і вмінь; участь у різноманітних проектах, співробітництві з відо­мими організаціями і шанованими професійною спільнотою людьми. Німецькі футурологи ствер­джують: більше шансів буде у того, хто пройшов навчання щонайбільшій кількості професій. Та­ке поняття, як "вузька спеціалізація" вельми нега­тивно відобразиться на шансах майбутнього пре­тендента на робоче місце. Тому експерти й реко­мендують: здобувайте більш широку освіту, бо вже в недалекому майбутньому зміна професій­ної ролі і роду занять буде найпоширенішою справою у світі.

Дуже важливо адекватно оцінювати свої мож­ливості. Самопрезентація більш, властива амери­канській бізнес-культурі; для пострадянського менталітету характерною є та обставина, що вже не в моді особиста скромність, але все ще діють залишкові заздрощі з боку менш успішних знайо­мих, колег, приятелів до успішніших. Однаково неприйнятні обидва різновиди крайнощів пове­дінки: свідоме заниження здібностей і можливостей створює хибне уявлення про розвинену за­комплексованість, а завищення образу "Я" - про надмірні амбіції. Отже, міра самовияву має бути не надто нескромною, докучливою, або ж до­статньою, аби спокійно, тактовно, впевнено пе­реконати майбутнього шефа, що для цієї роботи ви підходите краще за інших претендентів.

Треба бути готовим приборкати власні амбіції й бажання, навіть, можливо, піти на зниження еко­номічного комфорту заради майбутнього посадового просування й особистісного зростання. Не варто погоджуватися з будь-якою діловою пропозицією нерозсудливо, бо потім відмова від

попередньої домовленості буде сприйматися як свідчення вашої несерйозності та непередбачуваності, а це небажане для претендента на посаду. Недоречний прихід на співбесіду у дорогому фірмовому одязі "от кутюр". Достатньо бути охайно одягненим, мати акуратну зачіску. Дівчині навряд чи можна рекомендувати демонстрацію "ризи­кованих" спідниць і надмірного макіяжу.

Важливо вміти визнавати свою недосконалість (ідеальних людей узагалі не існує), та бути го­товим розвивати в собі ті позитивні якості, що є основою корисних для справи здібностей, а також усувати прогалини в знаннях та досвіді. За­слуговує на повагу людина, яка, не зачіпаючи за­конних інтересів інших, постійно змагається самі з собою у прагненні перевершити раніше досяг­нутий рівень знань, кваліфікації, культури.

"Спектр талантів настільки ж неосяжний, на­скільки великим є розмаїття людей, і суспільство яке розгледить їх у кожному і поставить їх собі на службу,гарантовано буде найпродуктивнішим. а також найбільш справедливим".  Чим більше відкриватиметься ступенів свободи в економічному і політичному житті України, тим більша кількість яскравих, несхожих одна на одну осо­бистостей буде відтворюватися соціумом, тим об’єктивно більше звужуватиметься підґрунтя для заздрощів, оскільки кожна молода людина матиме легальну  можливість  знайти  себе  в  соціальне корисній   і   особистісно   значущій   сфері   соціального буття, у багатовимірному просторі но­вих шансів, тривожному та обнадійливому.

версія для друку