Фізична реабілітація >
Шульженко Д.І. Дизонтогенетичні аспекти ранньої корекційно-педагогічної роботи в соціально-реабілітаційних центрах
Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами: 36. наукових праць. - К.: Університет "Україна", 2004.- 448 с.
Корекційна спрямованість раннього етапу педагогічного процесу передбачає попередження, подолання й виправлення порушень, що виникають в пренатальний, інтранатальний і постнатальний періоди розвитку патологічного процесу. Кількість дітей, які потребують медико-соціальної, корекційно-педагогічної та реабілітаційної допомоги, постійно зростає. До групи ризику належать діти, патологія розвитку яких зумовлена:
- хромосомними аномаліями (синдром Дауна, синдром Клайнфельтера, синдром Шерешевського - Тернера );
- генетичними захворюваннями - йдеться, передусім, про обмінні захворювання (фенілкетонурія, галактоземія, фруктозурія, синдром кленового сиропу, амавротична ідіотія ), а також про мікроцефалію справжню;
- інфекційними захворюваннями, яких зазнає мати під час вагітності (особливо перший триместр) - це вірус герпесу, сифіліс, токсоплазмоз, вірусний гепатит;
- гемолітичною хворобою, що пов'язана з резус-фактором та груповою несумісністю крові;
- ендокринопатією (діабет, порушення функцій щитовидної залози);
- перебуванням батьків у радіоактивній зоні тощо;
в інтранатальний період:
- швидкими пологами;
- асфіксією новонародженого;
- пологовою травмою;
- недоношеністю;
- незрілістю;
у постнатальний період:
- гіпотеріозом (ендокринопатією);
- мікроцефалією;
- гідроцефалією;
- травмами центральної нервової системи;
- інфекціями й інтоксикаціями ЦНС;
- епілепсією й епілептиформними нападами.
Наведені клінічні патології можуть призвести до аномального розвитку дитини, що був описаний і представлений В.В. Лебединським такими видами психічного дизонтогенезу:
1) недорозвиненням психічних функцій при олігофренії;
2) затримкою психічного розвитку;
3) дефіцитарним розвитком у дітей із сенсорними вадами та церебральними паралічами;
4) ушкодженим психічним розвитком при деменції;
5) викривленим психічним розвитком при ранньому дитячому аутизмі;
6) дисгармонійним психічним розвитком у дітей з психопатоподібними формами поведінки.
Класифікація психічного дизонтогенезу є відносно новим (1985), сучасним, представленим на основі закономірностей онтогенетичного розвитку дитини підходом до характеристики аномалій, пов'язаних із низкою патопсихологічних параметрів, які визначають його характер.
Перший параметр пов'язаний із функціональною локалізацією порушення, другий параметр дизонтогенезу - з часом ураження, третій - із взаємовідношенням вторинного та третинного дефектів, четвертий - з порушенням міжфункціональних взаємодій у процесі аномального системогенезу.
Клінічні дані раннього обстеження немовлят із вадами розвитку підтверджують тезу Л.С. Виготського про вирішення суто біологічних проблем соціальними стратегіями їх реабілітації. Одна з таких інноваційних тенденцій, дитини, сформують власні регуляторні механізми та контроль за діяльністю, діями, поведінкою, мовленням, спілкуванням з іншими дітьми і дорослими. Створюючи програму корекційної роботи в реабілітаційних центрах, необхідно спиратися на такі принципи організації психолого-педагогічно-реабілітаційного процесу:
- єдності діагностики та корекції;
- динамічного вивчення;
- якісного аналізу результатів обстеження;
- ранньої корекції відхилень у розвитку дитини;
- врахування закономірностей онтогенетичного розвитку;
- реалізації діяльнісного підходу до виховання та навчання дітей;
- комунікативної спрямованості виховання та корекції розвитку дитини;
- індивідуально-диференційованого підходу, який передбачає врахування як індивідуально-типологічних особливостей окремої дитини, так і групи дітей;
- залучення батьків до корекційно-розвивального процесу, ведення щоденників розвитку та досягнень дитини.
Концептуальним у визначенні напрямків ранньої реабілітації дітей із вадами псифізичного розвитку є такий підхід, який би забезпечував роботу максимально розгорнутої та деталізованої системи своєчасного реагування на клінічні показники ризику в новонародженої дитини для надання їй адекватної корекційної допомоги. Для реалізації цієї роботи необхідно:
1. Лікарю-неонатологу та лікарю-психоневрологу сповістити батьків новонародженої дитини про існування служб ранньої корекції та про реалістичність реабілітаційних заходів. Отже, деонтологічні заходи з боку медичних працівників необхідно проводити з акцентом на оптимістичність розвитку дитини за умов включення її родини до системи корекційної допомоги.
2. Спеціалістам Центру ранньої реабілітації провести первинне діагностування з метою визначення блоків порушень розвитку, на які буде спрямована корекція.
3. Дефектологу (вчителю-реабілітологу) розробити індивідуально-корекційну програму навчання, виховання, а також профілактичні заходи попередження вад розвитку дитини. Особливу увагу приділити засобам корекції психофізичного розвитку залежно від типу дизонтогенезу та врахування поточних хвороб, що виявлені.
4. Забезпечити послідовність роботи між спеціалістами Центру з метою виявлення факту позитивної динаміки корекції розвитку кожної дитини. Фіксацію проведених корекційних заходів і результатів наводити в індивідуальній картці дитини.
5. Забезпечити батьків спеціально адаптованою для них друкованою інформацією у вигляді рекомендацій щодо догляду, здоров'я, спеціального навчання та виховання дитини.
6. Розробити програму психокорекційних заходів роботи з родиною дитини. Переорієнтувати свідомість батьків з "Чому це сталося зі мною? За що мені ця кара" на настанову "Моя дитина особлива, і я зобов'язаний їй допомогти формуватися", "Моя дитина - громадянин України, і вона буде потрібна людям" тощо.
7. На підставі психолого-педагогічних рекомендацій, особливостей фізичного, розумового, комунікативного розвитку дитини спрогнозувати можливості реалізації її знань, умінь і навичок у майбутньому соціальному житті.
8. Дітям-сиротам забезпечити рівні можливості розвитку та корекційної допомоги, починаючи з раннього віку за рахунок створення індивідуально-корекційних програм.
Напрямки корекційної роботи з дітьми, на які необхідно орієнтуватися всім (дефектологам, психологам, лікарям, батькам), хто працює з аномальними дітьми такі:
- комплексне дослідження пізнавальної, емоційної, комунікативної сфер дитини, спостереження за динамікою психічного розвитку в умовах корекційної роботи;
- розвиток пізнавальної активності, забезпечення стійкої позитивної мотивації у різних видах діяльності;
- формування психологічного базису для розвитку вищих психічних функцій;
- формування вищих психічних функцій;
- формування мотиваційних, виконавчих та контрольно-регулюючих компонентів дитячої діяльності (в тому числі і емоційно-чуттєвої взаємодії з матір'ю у віці немовляти);
- корекція недоліків емоційно-вольової сфери;
- домовленнєвий розвиток, профілактика та виправлення вад мовлення;
- формування комунікативної сфери. Формування механізмів психологічної адаптації, повноцінних міжособистісних зв’язків.
Таким чином, наш підхід до проблеми ранньої реабілітації дітей, які від народження увійшли до групи ризику виникнення дизонтогенезу психічного розвитку, полягає в розробленні змісту корекційно-педагогічної роботи в реабілітаційних центрах, в умовах роботи гувернера-дефектолога в родині, а також в інших формах та інноваціях допомоги аномальним. Надання корекційної допомоги в тому віковому періоді, який є найбільш сензитивним для формування значущих психологічних новоутворень, забезпечує систематичну підготовку дитини до наступних вікових періодів з позначкою "плюс".
|
